2Вопрос

Політична еліта: поняття і суть. В будь-якому суспільстві існує і повинне існувати меншина населення, яке ухвалює найважливіші рішення в суспільстві і править більшістю. Ця меншина, що здійснює функції управління, володіє специфічними особовими особливостями і професійними якостями, що допомагають перебувати при владі і утримувати її. Цей особливий прошарок людей називають правлячою або політичною елітою. Під політичною елітою можуть розумітися, наприклад, правляча каста, середньовічна аристократія, правлячий клас Нового часу, елітні групи сучасного суспільства. Всі ці прошарки розрізняються за своїм походженням, способам і джерелам рекрутування, способу життя, проте мають і ряд фундаментальних загальних ознак - займають привілейоване положення в суспільстві, мають більш високий рівень життя, а головне - контролюють основні важелі влади. Політична еліта - це привілейована група, яка займає керівні позиції у владних структурах і безпосередньо бере участь в ухваленні рішень, зв'язаних з використанням влади. Еліти ( в перекладі з французького - «краще», «вибране»):

представляють в політиці групові інтереси;

створюють оптимальні умови для їх реалізації і узгодження;

формують мету і перспективи розвитку суспільства;

ухвалюють стратегічно важливі рішення і використовують ресурси державної влади для їх реалізації.

Причини утворення еліти:

суспільство, як всі складно організовані системи, потребує професійної управлінської дії, що викликає необхідність в розподілі праці на керівниках і керованих;

необхідні люди, що володіють спеціальним знаннями, навиками, досвідом, здатні здійснювати управлінські функції;

політична нерівність в суспільстві, обумовлене нерівністю психічних, соціальних і інших умов, створює різні можливості займатися політикою для різних соціальних груп і індивідів;

управлінська праця високо оцінюється і стимулюється в суспільстві, а близькість до влади відкриває широкі можливості для реалізації індивідуальних потреб. Це примушує багато людей прагнути у владні інститути;

пасивність широких верств населення, які, займаючись рішенням власних повсякденних проблем, звичайно вважають за краще триматися далі від політики.

3 Вопрос

Концепції елітизму досить різноманітні. Вже у період розпаду первіснообщинного ладу виникають погляди, згідно з якими суспільство поділяється на вищих і нижчих, аристократію і простолюд. Платон, наприклад, вважав, що державні функції можуть виконувати тільки ті, хто дістав особливе виховання й має достатній досвід управління державними справами. Перші сучасні класичні концепції еліт виникли наприкінці XIX — на початку XX ст. Вагомий внесок у розвиток вчення про еліти зробив італійський соціолог і політолог Гаетано Моска (1858—1951). У системному вигляді концепцію еліт Г. Моска виклав у роботі «Панівний клас» (1896). У ній стверджується, що за будь-якої форми правління влада завжди перебуває в руках організованої меншості — «владного класу». Дві тенденції властиві суспільству: аристократична — збереження влади в руках нащадків тих, хто управляє, й демократична, згідно з якою політичний клас поповнюється за рахунок представників нижчих верств. Аристократична тенденція зумовлює «закритість і кристалізацію» владного класу, його виродження і, як наслідок, суспільний застій. Демократична тенденція забезпечує спадковість, стабільність і якісне оновлення владного класу. Усі політичні формули, вважав Г. Моска, можна поділити на два різновиди. Одні з них засновано на вірі у щось надприродне, а інші ґрунтуються на принципі раціональної очевидності. Важливою для теорії Г. Моски є категорія «юридичного захисту», яка є похідною концепції правової держави. Остання спирається на «баланс соціальних сил» і, відповідно, на право, яке забезпечує відносну справедливість між тими, хто управляє, і тими, ким управляють. Отже, концепція Моски передбачає: постійний поділ на тих, ким управляють, і тих, хто управляє; існування політичного класу, який управляє державним механізмом у результаті такого поділу; політичний клас спирається на принцип законності, що використовує цінності та ідеї, які сприймаються тими, ким управляють, тобто на політичну формулу «юридичного захисту».