1. Загальна характеристика процедур ліцензування та акредитації напрямів, спеціальностей

Освітня діяльність на території України здійснюється вищими навчальними закладами на підставі ліцензій, які видаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ліцензування[191] освітньої діяльності вищих навчальних закладів здійснюється Міністерством освіти і науки України (МОН) шляхом проведення ліцензійної експертизи до початку підготовки фахівців за спеціальністю чи напрямом.

Обов’язковою умовою видачі ліцензії вищому навчальному закладу є наявність у нього навчально-методичного забезпечення, матеріально-технічної та інформаційної бази, науково-педагогічних кадрів за нормативами, що встановлюються МОН.

Вищому навчальному закладу, що успішно пройшов ліцензійну експертизу, видається ліцензія на освітню діяльність на термін завершення циклу підготовки фахівців за спеціальністю (напрямом), але не менше ніж на три роки.

Вищі навчальні заклади, що мають ліцензії, вносяться до Державного реєстру вищих навчальних закладів.

Наприкінці терміну дії ліцензії через процедуру акредитації визначається відповідність рівня підготовки фахівців за ліцензованими спеціальностями.

Акредитація[169] спеціальності проводиться після (або в період) закінчення терміну навчання[203].

Вищий навчальний заклад не має права видавати документ про вищу освіту державного зразка з неакредитованих спеціальностей чи напрямів.

Акредитація[169] проводиться з ініціативи ВНЗ за його заявою. Навчальний заклад, який заявив про акредитацію спеціальності, подає в МОН акредитаційну справу, яка містить:

• заяву на проведення акредитації спеціальності;

• Статут НГУ

• копію ліцензії на надання освітніх послуг із спеціальності, що акредитується;

• довідку про включення ВНЗ до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;

• звіт про діяльність за заявленою до акредитації спеціальністю;

• освітньо-кваліфікаційну характеристику (ОКХ) фахівця;

• освітньо-професійну програму (ОПП) підготовки фахівця;

• навчальний план[202];

• таблицю відповідності показників освітньої діяльності критеріям акредитації.

Джерела інформації, на підставі яких складається звіт про діяльність за заявленою до акредитації спеціальністю:

• Статут НГУ;

• ліцензія на право провадження освітньої діяльності, сертифікат про акредитацію спеціальностей університету;

• акти перевірок діяльності державними контролюючими органами;

• Положення про організацію навчального процесу вузу;

• наказ ректора про закріплення спеціальностей і спеціалізацій за кафедрами;

• штатний формуляр науково-педагогічних працівників;

• статистичні звіти за формою 2-3НК;

• статистичні звіти за формою 1-НК;

• звіти приймальної комісії;

• звіти ДЕК про результати державної атестації випускників;

• результати сесій;

• результати контрольних вимірювань при самоаналізі діяльності кафедр;

• щорічні звіти кафедр.

Акредитаційна справа[169] готується випускаючими кафедрами і розглядається на Вченій раді. Звіт підписується завідуючим випускаючої кафедри, а справа в цілому - ректором.

Після одержання акредитаційної справи МОН проводить її попередню експертизу та, за умови відповідності нормативно-правовим актам, формує експертну комісію, яка проводить акредитаційну експертизу діяльності за заявленою до акредитації спеціальністю безпосередньо у ВНЗ.

За результатами акредитаційної експертизи експертна комісія МОН готує мотивований висновок про можливість акредитації спеціальності та подає його до експертної ради ДАК.

Експертна рада ДАК проводить аналіз матеріалів акредитаційної cправи і висновку експертної комісії і виносить пропозиції на засідання ДАК, який приймає рішення про акредитацію або відмову від акредитації.

Навчальному закладу в акредитації спеціальності відмовляється у разі, коли:

• показники його діяльності не відповідають вимогам ДАК;

• з моменту отримання ліцензії в його діяльності виявлені порушення організації чи проведення навчально-виховного процесу, не ліквідовані за час акредитації;

• у поданих на акредитацію документах виявлено інформацію, що не відповідає дійсності.

У разі негативного рішення ДАК повторне проведення акредитації можливе за умови усунення недоліків, але не раніше ніж через рік після прийняття такого рішення.

Рішення МОН з питань акредитації можуть бути оскаржені до суду.

Вищі навчальні заклади, що успішно пройшли акредитацію спеціальності, отримують сертифікат про акредитацію, термін дії якого не може перевищувати 10 років. Продовження терміну дії сертифікату здійснюється у порядку, встановленому для його одержання.

Акредитаційна справа[169] спеціальності повинна вміщати відомості щодо підготовки фахівців і за попередніми освітньо-кваліфікаційними рівнями та може доповнюватись матеріалами уточнюючого та узагальнюючого характеру.