3.Каріотип.
Род Secale представлений в природі та культурі диплоїдними видами та різновидами з 2n = 14. Тетраплоїдні види мають штучне походження. Для їх одержання використовують обробку колхіцином. Тетраплоїдні рослини потребуються цитологічного контролю за проходженням процесу мейозу. При виділенні рослин із бівалентною нормальною кон’югацією хромосом озерненість колоса збільшується до 70–80%. Створені тетраплоїдні сорти з високою продуктивністю зеленої маси (кормові) та з урожайністю насіння 5-6 т/га.
У деяких видів відомі рослини із додатковими або В-хромосомами. У виду S. cereale таких хромосом може бути від 1 до 8, у виду S. montanum — 1-2, у тетраплоїдного жита — до 12 В-хромосом. Г. О. Левицький встановив, що В-хромосоми — це телоцентричні хромосоми, коротке плече яких має вигляд маленької голівки. Хромосоми, які складають каріотип жита, характеризуються значною схожістю морфологічних ознак — довжини хромосом та співвідношення довжини плечей, що ускладнює їх ідентифікацію. Винятком є одна пара супутничних хромосом, яку легко відрізняти. Хромосоми жита — це мета- та субметацентричні, довгі або середні за довжиною. Найкоротші хромосоми знайдені у S. silvestre, найдовші — у S. cereale. Використання методу диференційного забарвлення дозволило не тільки чітко відрізнити хромосоми в межах каріотипу рослин, але й відрізнити хромосоми рослин різних видів. Каріотип S. cereale та його різновиди (секція Secale) мають більшу кількість гетерохроматинових блоків, ніж види S. silvestre та S. montanum.
Крім “стандартного” звичайного каріотипу жита створений і узагальнюючий, який містить інформацію про мінливість гетерохроматинових блоків, тому при співставленні з ним, можна вивчати хромосоми видів, різновидів або сортів та ліній жита.
Порівняльний аналіз каріотипів видів жита показав їх схожість за рядом ознак:
1. Всі види характеризуються нормальним диплоїдним числом хромосом 2n = 14.
2. Хромосоми по положенню центромери відносяться до типу метацентричних, або субметацентричних. Деякі хромосомні пари у деяких видів жита можна віднести до типу з акроцентричним положенням центромери.
3. Хромосомні набори всіх видів включають пару хромосом зі супутниками. Останні показують варіювання форми і розмірів.
4. Каріотипи роду Secale показують схожість розмірів хромосом. Величина самої довгої хромосоми набору коливається в межах 10,8–12,2 мкм. Величина самої короткої хромосоми лежить в межах 7,9–9,1 мкм. Незначне варіювання (1,2–1,5) відображає також відношення самої довгої хромосоми до самої короткої. Різниця між каріотипами стосується окремих хромосомних пар набору. Мова йде про положення центромери і, відповідно, співвідношення плечей.
Каріотип багаторічних видів, так як і однорічних, складається із 7 хромосом. При вивченні каріотипів не встановлено різниці за числом і формою хромосом між різними багаторічними видами. Основними ознаками ідентифікації хромосом є їх довжина і співвідношення довжини плечей (плечовий індекс).
Каріотип включає 7 пар хромосом, різних за довжиною і плечовим індексом, в тому числі 4 хромосоми (I, II, III, VII), що близькі до метацентричних за формою, але різні по довжині, і 3 хромосоми (IV, V, VI), субметацентричні за формою і різні по довжині.
На основі вивчення морфології хромосом можна з впевненістю сказати, що всі багаторічні види мають однаковий каріотип і по цій ознаці можуть бути віднесені до одного виду.
Співставлення каріотипів всіх однорічних видів жита показало, що S. iranicum за формою хромосом займає проміжне положення між S. montanum і S. silvestre, особливо по хромосомах IV, V і VI.
Таким чином, вивчення морфології хромосом однорічних видів жита дозволило встановити три різні каріотипи: S. cereale, S. silvestre і S. iranicum.