2. Захворювання педагогів, пов’язані з перевантаженням голосового апарату (афонія, ларингіт, фарингіт)

Серед професійних захворювань педагогів, пов’язаних з перевантаженням голосового апарату, найчастіше зустрічається афонія, ларингіт, фарингіт.

Часто, особливо після напруженого робочого дня, вчителеві доводитися стикатися з тім, що його голос став захриплим або й зовсім пропав.

Психогенні захворювання голосу виявляються порушенням вербальної комунікації внаслідок емоційних конфліктів. Психогенна афонія проявляється повною втратою голосу при збереженні шепітного мовлення. Більшість пацієнтів при цьому можуть гучно кашляти або сміятися, що може свідчити про функціональну природу хвороби. Афонія переважно виникає у жінок після стресів. При даному порушенні характерно неповне змикання голосових зв’язок при слабкому їх напруженні. Афонія може бути внаслідок хворобливих процесів голосових зв’язок, професійного стомлення голосу, у здорових людей - при раптових і сильних хвилюваннях. Афонія може виникати як симптом істеричних психозів і неврозів. Також спостерігається, при перенапруженні голосових зв’язок у лекторів, учителів, акторів, при раптових і сильних хвилюваннях. У разі появи симптомів афонії варто одразу звернутись до лікаря, який допоможе з’ясувати причину патології голосу і подолати недугу.

До професійних захворювань педагогів відносять також фарингіт – запалення задньої стінки горла.  Хронічний фарингіт є більш поширеною формою даної хвороби у педагогів. Найбільш вразливими до цього захворювання є викладачі середнього віку. Таке запалення горла спричинює хворобливі процеси в носі та його придаткових пазухах, виділення стікають по задній стінці горла, ніби приклеюються, і внаслідок постійного подразнення спричиняють хронічне запалення слизової оболонки. У разі фарингіту дошкуляє неприємне відчуття у горлі - сухість, біль під час ковтання, сухий кашель. Часто біль іррадіює в вухо, а під час кашлю виділяється густе, в’язке мокротиння. Хронічний фарингіт характеризується блідістю та сухістю слизової оболонки. Виникає субфебрильна температура. Під час фарингіту варто звернутися до лікаря, щоб проконсультуватися та провести відповідне лікування і застерегти себе від загострення хвороби. Потрібно насамперед загартовування, санація.

Основними методами лікування фарингітів є полоскання, інгаляції і змазування глотки. Полощіть горло сольовим розчином, ця процедура полегшить ваш стан в деякій мірі. Для полоскань та інгаляцій можна застосовувати листя евкаліпту, ромашки, шавлії, календули. Для приготування настоїв для полоскань та інгаляцій беруть 2 столові ложки трав на 200 мл окропу. Кількість процедур в день має становити 5-7 разів, тривалість – 3-5 хвилин.

Для змазування запалених ділянок використовують 1-10% розчини срібла нітрату, розчин люголя. Місцеві антибактеріальні засоби також широко застосовуються в лікуванні фарингіту. Вибір оптимального препарату залежить від спектру його антимікробної активності, і відсутності алергенності та / або токсичного ефекту.

Ларингіт (від давньогрецький «ларингас» - гортань) - запаленння гортані, пов’язане, як правило, із застудні або інфекційнім захворюванням. Також ларингітом хворіють люди голосових професій - співаки, актори, викладачі, диктори. Переборюючи недугу, вони починають розмовляти голосніше, перенапружуючи голосовий апарат і це ще більше ушкоджує голосові складки. Зокрема, така прикрість сталась з нашим народним артистом Богданом Козаком, який маючи відповідальну виставу, не міг відмовитись від тієї роботи, перенапружив горло і потім неспроможний був виходити на сцену близько року.

При ларингіті спостерігається захриплість аж до повної втрати голосу. Людина, яка страждає на гострий ларингіт, відчуває сухість, першіння, «лоскотання», а іноді й біль у горлі, особливо при ковтанні. Досить часто з’являється кашель, спочатку сухий, а потім із мокротинням. Температура тіла залишається нормальною, але може й підвищуватись.

Гострий ларингіт протікає, як правило, легко й минає приблизно через тиждень. Однак постійна перенапруга голосових зв’язок, сильна запиленість и сухість повітря, можуть викликати хронічну форму ларингіту. Для вчителів характерним є саме хронічній ларингіт.

Ця хвороба розвивається як наслідок частих захворювань на гострий ларингіт або тривалих запальний процесів у носі та його придаткових пазухах, горлі. Сприяють захворюванню найчастіше систематичне перенапруження голосу.

Що потрібно робити при ларингіті:

1. Не можна розмовляти. Незалежно від причини ларингіту найкраще, що ви можете зробити для свого голосу, - це влаштувати йому відпочинок. Якщо немає можливості скасувати заняття, варто підібрати такі методи роботи, за яких навантаження на зв’язки буде мінімальнім.

2. Не варто шепотіти. Якщо вам необхідно спілкуватися, пишіть записки. При шепотінні голосові зв’язки з’єднуються так само, як під час крику.

3. Слід користуватись зволожувачем повітря, щоб запобігти пересиханню слизових оболонок артикуляційного апарату. Корисними будуть трав’яні інгаляції з ромашки та звіробою.

4. Необхідно пити багато рідини. Лікарі рекомендують від 8 до 10 склянок рідини в день: води, соку, чаю з медом або лимоном. Пиття має бути теплим і ні в якому разі холодним. Варто дихати через ніс, адже дихання через ніс - це природне зволоження повітря. Вчителям (особливо схильнім до частих запальний захворювань гортані) не варто зловживати холодною водою чи морозивом. Також не бажано в холодну пору року виходити на вулицю відразу після інтенсивного голосового навантаження. Треба залишити в приміщенні на 15 - 20 хв., щоб голосові складки трохи «охолонули».

5. Щоб запобігти ларингіту, насамперед, треба не переохолоджуватись. Також не варто занадто часто підвищувати голос чи зриватися на крик, бо від того можуть виникати крововиливи, що також не сприяє здоров’ю голосових зв’язок.

6. Треба бути особливо уважним тим, у кого охриплість з голосом затрималась на термін понад 3 місяці. Це є “дзвіночком” до обов’язкового звернення до отоларинголога, тому що це може призвести до утворення на голосових зв’язках так званих вузликів співаків. Інколи з’являється фіброма чи папілома голосових зв’язок і потребує хірургічного втручання. Охриплість може бути ознакою злоякісної пухлини. З рештою ніхто не гарантує, що вчасно не видалена доброякісна пухлина не переродиться в злоякісну.