2. Визначення соціології. Її об’єкт і предмет дослідження.

Об’єкт науки у першому наближенні можна визначити як фрагмент дійсності, на який спрямовано пізнавальні зусилля науки. Для соціології таким фрагментом дійсності є суспільство.

Але поруч з соціологією науково вивчають суспільство економічні, юридичні дисципліни, історія, соціальна філософія та соціальна психологія. Тому потрібно конкретизувати предмет соціології. Предметом науки вважають аспект об’єкта, який вивчає окрема наука. Напевно найпростіше визначення предмету соціології запропонував Е. Дюркгайм: «соціологія – це наука про соціальне». Соціологи вивчають природу соціального та його форми. «Визначальною властивістю предмета соціологічного знання є те, що він являє собою сукупність зв’язків і відносин, які мають назву соціальних. Метою соціології є дослідження цих зв’язків і відносин на рівні закономірностей, отримання конкретного наукового знання про механізми дії та форми прояву цих закономірностей у різних соціальних системах. Отже поняття соціального, соціальних зв’язків і відносин, способу їх організації є висхідним для розуміння відмінних особливостей предмета соціологічного знання, а соціальних закономірностей – для розуміння його сутності».

Зараз існує велика кількість визначень соціології. Наведемо декілька.

І.С. Кон: «Наукова про суспільство як цілісну систему та про окремі соціальні інститути, процеси та групи, що розглядаються в їх зв’язку з суспільним цілим»

В. Ф. Чорноволенко: «Соціологія – наука про закони та форми соціального (суспільного) життя людей в його конкретних проявах: різних за складністю соціальних системах, спільнотах, інститутах, процесах»

І.П. Рущенко: Соціологію можна визначити як науку про стандартні, універсальні форми суспільного життя, або у розширенному варіанті – про соціальну поведінку, соціальні групи, інститути, організації, суспільство в цілому, а також певні соціальні явища, процеси та зміни у суспільствах»

Л.Д. Гудков: «Соціологія – це наука, предмет якої становлять структури соціальної взаємодії, передбачаючи, отже, акти розуміння діячами одне одного».

В.Г. Городяненко: «Соціологія – наука про становлення, розвиток і функціонування суспільства, його елементів, соціальних відносин і соціальних процесів, про механізми і принципи їх взаємодії»

Отже, соціологія розглядається як наука про сутність і форми соціальності, а отже про форми спільної життєдіяльності людей.

3. Структура соціологічного знання

Соціологія, як і будь-яке інше наукове знання, є певною системою, що має свою структуру. Найбільш ґрунтовний огляд на структуру соціології запропонував Е. Молевич, що виділяв три підходи до соціологічного знання:змістовний, формальний та функціональний.

Змістовний зріз, в межах якого виділяють метасоціологічне та предметне знання. Метасоціологічне знання – методи та методологія соціологічних досліджень, історія соціології тощо. У предметному знанні залежно від ступеню абстрактності виділяють три рівня: 1) загальна соціологічна теорія (теоретична соціологія); 2)спеціальні та галузеві соціології; 3) соціографія.

Загальна соціологічна теорія намагається скласти абстрактно-узагальнений аналіз соціальної реальності в її цілісності, сутності та історії розвитку; фіксується структура та загальні закономірності функціонування й розвитку соціальної реальності.

Теорії середнього рівня:

1. Спеціальні соціологічні теорії – створюють загальну теорію окремого класу об’єктів. Наприклад: гендерна соціологія, соціологія організацій, соціологія етнічності, соціологія сім’ї, соціологія освіти та ін.

2. Галузеві соціології – вивчають соціальні аспекти тих класів суспільних об’єктів, загальну теорію яких дають інші науки Приклади: соціологія політики, соціологія економіки тощо.

Соціографія – опис соціальної дійсності у певний момент та на конкретному рівні. Наприклад, результати конкретного соціологічного дослідження у певному місті.

Формальний зріз структури соціології дозволяє виділити дві головні форми у яких існує соціологічне знання: 1) теоретичне знання має абстрактно-узагальнюючий характер, прагне відобразити закони існування об’єкта, що досліджується, а отже, давати причинні пояснення відповідних фактів життя. 2) емпіричне знання містить опис конкретних фактів та їх первинне узагальнення.

Функціональний зріз структури: 1) фундаментальні дослідження орієнтовані на отримання нової інформації про суспільство, яка є їх головною метою; 2) прикладні дослідження орієнтовані на розв’язання конкретних суспільних проблем.