5. Особливості української бідності Практики визначення бідності

Концепція суб’єктивної бідності досить цікава. Межа бідності в такому випадку визначається винятково суб’єктивними судженнями людей про соціально допустимий рівень життя в даному суспільстві. Проте використовувати дану концепцію як єдину можливу науково необґрунтовано. Спектр уподобань, смаків, уявлень індивідів про прийнятний рівень життя доволі широкий. Також слід враховувати менталітет тієї чи іншої нації. Врешті-решт пересічні громадяни не є експертами в даній сфері і здебільшого не мають відповідних знань.

Концепція відносної бідності ґрунтується на такому твердженні: індивід або сім’я бідні, якщо мають у своєму розпорядженні протягом тривалого періоду ресурси, значно нижчі від тих, якими розпоряджається середній індивід або сім’я в соціумі. Даний підхід перебуває у руслі сучасних вимог до рівня життя. Концепція відносної бідності прийнятна для тих суспільств, де відсоток середнього класу у соціальний структурі значний. Повернемося до українських реалій. Сьогодні, на жаль, в Україні ми не можемо чітко виокремити середній клас. Радше соціальна структура українського соціуму – біполярна, тобто складається з невеликої групи заможних та решти, яку можна ідентифікувати як бідних. З огляду на це, середній рівень життя стає ідентичним рівню бідняка.

Абсолютна бідність – це неспроможність задовольнити вітальні людські потреби, відсутність фізіологічного і соціального мінімуму засобів існування (вони охоплюють мінімальні умови споживання та доступ до необхідних послуг). На сучасному етапі дана концепція дещо видозмінилася. Говорячи про абсолютну бідність, вже не мають на увазі лише задоволення потреб у їжі, одязі. До цього списку додають і декотрі послуги, які забезпечують виживання індивіда як члена соціуму. Можна сказати, що відбувся перегляд методології даної концепції, і вона була „осучаснена”. Незважаючи на те, що деякі дослідники критично ставляться до концепції абсолютної бідності, на наш погляд, застосування її в оновленому вигляді для аналізу українських реалій досить перспективне.

Особливості української бідності

За результатами соціологічних досліджень конкретизовано специфіку бідності в Україні, виявлено, що на рівень життя людини впливає тип поселення (село – місто), регіон проживання (схід – захід, центр – периферія) та рід занять (працівник бюджетної сфери – банківський службовець). За офіційними даними в України близько 30 % населення є бідними. За результатами соціологічного опитування встановлено, що на Донбасі приблизно 20% населення проживає у бідності. Розбіжності у відсотках мають пояснення. Відомо, що рівень бідності в місті менший, аніж у селі. З огляду на те, що більшість населення Луганської області мешкає у містах, зменшення питомої ваги бідних у структурі населення закономірне явище. Зафіксовано, що рівень бідності в сільській місцевості Луганщини, порівняно з міською, в півтора разу вищий. В категорії бідних більшість становлять люди похилого віку.