Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
БТ-4124 Скоробогатько реферат.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
805 Кб
Скачать
☆

4.Диференціація клітин

Це надзвичайно важливий процес, у якому клітини отримують певний тип або «фенотип». Завдяки йому спочатку утворюються популяції клітин, а згодом тканини, з яких формуються органи…

Клітини відрізняються один від одного не тільки характером диференціації, але і її ступенем. Одні клітини стають високодиференційованими (нервові клітини, клітини поперечносмугастих м’язів), інші – залишаються порівняно малодиференційовані (епітеліоцити базального шару багатошарового епітелію, деякі види сполучнотканинних клітин).

Малодиференційовані клітини енергійно розмножуються, тоді як висока диференціація, як правило, призводить до втрати клітиною здатності ділитися (клітини периферичної крові, верхніх шарів епідермісу, кісткові, нервові). Однак існують високодиференційовані клітини, здатні ділитися (клітини печінки, нирок, підшлункової залози). Основний спосіб розподілу тканинних клітин – це мітоз. У міру збільшення числа клітин виникають клітинні групи, або популяції, об’єднані спільністю локалізації у складі зародкових листків (ембріональних зачатків) і володіють подібними гістогенетичноми потенціями. Клітинний цикл регулюється численними поза-і внутрішньоклітинними механізмами. До позаклітинних відносяться вплив на клітину цитокінів, факторів росту, гормональних і нейрогенних стимулів.

15

Роль внутрішньоклітинних регуляторів грають специфічні білки цитоплазми. Протягом кожного клітинного циклу існують кілька критичних точок, відповідних переходу клітини з одного періоду циклу в інший. При порушенні внутрішньої системи контролю клітина під впливом власних факторів регуляції елімінується апоптозом, або на деякий час затримується в одному з періодів циклу. Метод радіографічного аналізу клітинних циклів в різних тканинах виявив особливості співвідношення клітинної репродукції і диференціювання. Наприклад, якщо в тканинах (кровотворні тканини, епідерміс) є постійний фонд проліферуючих клітин, за рахунок яких забезпечується безперервне виникнення нових клітин замість тих, хто гине, то ці тканини відносяться до тих, що оновлюється. Інші тканини, наприклад, деякі сполучні, характеризуються тим, що в них збільшення кількості клітин відбувається паралельно з їхньою диференціюванням, клітини в цих тканинах характеризуються низькою мітотичної активністю. Це зростаючі тканини. Нарешті, нервова тканина характеризується тим, що всі основні процеси репродукції закінчуються в період ембріонального гістогенезу (коли формується основний запас стволових клітин, достатній для подальшого розвитку тканини). Тому вона віднесена до стабільних (стаціонарним) тканинам. Тривалість життя клітин в оновлюються, що ростуть і стабільних тканинах різна. [5]

Поряд з оновленням клітинної популяції, в самих клітинах постійно спостерігається оновлення внутрішньоклітинних структур (внутрішньоклітинна фізіологічна регенерація).

16