Типи даних

Числові дані (числа). В ЕТ використовують цілі та дробові числа. Залежно від налаштувань операційної системи цілу частину числа відділяють від дробової комою або крапкою. Традиційно прийнято використовувати кому, наприклад, 3,5.

Число можна записати у вигляді правильного дробу, але цілу частину від дробової треба відокремити пропуском, наприклад, 0 7/2 або 3 1/2. Інших пропусків у числах робити не можна. Крім винятку, коли користувач бажає відокремити по три цифри (тріади) у числах, що позначають грошові суми, наприклад, 250 000,00.

Над числовими даними, як у математиці, визначені п'ять дій (опе­рацій): +, -, *, /, ^ — піднесення до степеня. Пріоритети цих операцій такі, як у математиці: спочатку виконується операція піднесення до степеня, потім множення і ділення, а потім — додавання і віднімання.

Операції одного пріоритету виконуються по черзі зліва направо. Наприклад, значенням виразу 3+2*4^2 є 35.

Вирази 5е2, 5Е2, 5е+2, 5,00Е+2 означають одне і те ж число 5*10^2, тобто 500. Вирази 5е-2, 5Е-2 означають число 5*10^- 2=0,05.

Текстові дані (тексти). Текстове дане в ЕТ — це сукупність символів алфавіту. Наприклад, тексти Задача1, V, Голояд Галина Степанівна — це текстові дані. Навіть число електронна таблиця може трактувати як текст. Для цього під час введення числа перед ним треба поставити апостроф, як ось: '137.

Формули. Символ «=» на початку виразу є ознакою формули. Отже, формула — це така конструкція: =вираз

Якщо в клітинку ввести вираз 3+2*4^2, то ЕТ сприйме його як текс­тове дане (сукупність символів) і обчислювати не стане. Якщо у клітинку ввести формулу =3+2*4^2, то отримаємо результат (число 35).

Числові вирази можуть містити конкретні числа (їх в інформатиці називають сталими даними або просто сталими) і/або адреси клітинок (їх називають змінними даними або просто змінними), що вже містять число, наприклад, =5+С5, а також функції, що отримують числове значення, і символи математичних операцій.

Введення даних до клітинок і редагування їх вмісту

Дане можна водити безпосередньо у клітинку. А можна вибирати клітинку і вводити дане у рядок формул. Після натискання клавіші Enter дане вважають введеним, і буде вибрана наступна клітинка.

Число, введене у клітинку, автоматично вирівнюється до правого краю клітинки. Текст автоматично вирівнюється до лівого краю.

Довгі текстові дані, які вводимо, наприклад, у клітинку А1, пов­ністю відображатимуться у таблиці, заповнюючи клітинку В1 чи навіть С1. Але насправді клітинки В1 і СІ будуть порожні. Якщо тепер ввести це ж дане в А2, а у клітинку В2 ввести інше дане (32), то частина тексту, що є в А2, не відобразиться на екрані (але текст повністю зберігатиметься в пам'яті).

Щоб не виникало таких ситуацій, потрібно зробити стовпчик А шир­шим або шрифт тексту меншим, не планувати введення текстів у клітинки В2 чи С2 або відобразити текст в одній клітинці у декількох рядках.

Ширину стовпців часто треба змінювати, щоб дані правильно відображались у клітинках. Це роблять методом перетягування мишею меж стовпців у рядку, де є назви стовпців: А, В, С... Перетягування почи­нають, коли вказівник миші змінить на межі свій вигляд на хресто­подібний. Аналогічно можна змінювати висоту рядків.

Числові дані можуть відображатися як заокруглені, наприклад, з одною чи двома цифрами після десяткової коми, хоча насправді в клітинці міститься число з тою кількістю цифр, яку ввів користувач або обчислила ЕТ.

Щоб виправити дане у клітинці, потрібно: 1) вибрати цю клітинку і 2) або внести зміни у вираз у рядку формул, або внести зміни без­посередньо у клітинці. У другому випадку потрібно спочатку натиснути на клавішу F2 чи двічі клацнути у клітинці.