6. Опишіть будову тимуса.

Тимус – центральний орган імуногенезу, де розмножуються і дозрівають Т-лімфоцити. Розміщений за грудиною. полігональної форми, його маса в дорослого – 10-30г, у дитини – 12-14г. Вкритий сполучнотканинною капсулою, від якої всередину вростають перегородки і ділять його на часточки, і яка відокремлена від паренхіми базальною мембраною пористого типу(в місцях пор – характерні вростання кровоносних судин).

У кірковій речовині часточки компактно розміщені малі й середні лімфоцити, оточені макрофагами, епітеліоретикулоцитами і Т-лімфобластами. Мозкова речовина утворена диференційованими Т-лімфоцитами, які на своїй мембрані експресують рецепторим CD4 (гелпери/індуктори), або CD8 (кілери/суп ресори), або рецептори Т-клітин (ТCR). Лімфоцити мозкової речовини оточені епітеліоретикулоцитами та макрофагами і розміщщені менш компактно, ніж в кірковій речовині(лише 10% лімфоцитів тимуса – у мозковій).

Характерна особливість тимуса – наявність в мозковій речовині концентричних нашарувань епітеліальних клітин, що назив. тимусними тільцями Гассаля, які утворюються в разі дегенерації і нашарування зірчастих епітеліоретикулоцитів мозкової речовини. Вони фарбуються оксифільно і мають в центрі оксивільний дендрит.

Особливість будови мікроциркулярного русла – відмежування лімфоцитів кіркової речовини від просвіту гемо капілярів гематотимусним бар’єром, який утворений суцільним шаром розміщених на базальній мембрані епітеліоретикулоцитів і стінкою гемо капілярів. Він закриває доступ антигенам з судинного русла до лімфоцитів кіркової речовини. В мозковій речовині цей бар’єр відсутній.

Білет №6

1.А) Емаль. Будова

Емаль – найтвердіша тканина людського організму, покриває коронку зуба. На 96-97% складається з неорганічних речовин (фосфорнокислі солі кальцію у вигляді кристалів гідроксиапатиту утворюють основу емалі), на 3-4% - з органічних(білки глікопротеїни, що формують тонкофібрилярний матрикс емалі). Структурна і функціональна одиниця емалі – емалева призма (пучок фібрил між якими кристали гідроксиапатиту кальцію), має S-подібний хід. Емаль продукують амелобласти, які існують лише в процесі гістогенезу зуба. У сформованого зуба між окремими призмами є менш звапнована склеювальна речовина. Через S-подібний хід на поздовжніх шліфах зуда одні призми розрізані поздовжньо, а інші – поперечно. Так виникають чергування світлих і темних ліній Шрегера, крім них є ще паралельні лінії Рутціуса, які виникають внаслідок росту і звапнування призм. Трапляються і ділянки з низьким вмістом неорганічного компонента: емалеві пластинки(поділяють емаль на сегменти) і емалеві пучки (бувають лише на межі з дентином). Емаль сполучається з дентином пальцеподібними вростаннями – інтердигітаціями. В ділянках проникнення в емаль відростків дентинобластів утворюються колбоподібні потовщення відростків – емалеві веретена. Поверхня емалі вкрита кутикулою або Насмітовою оболонкою, що стійка до дії кислот і зберігається тільки на бічних поверхнях коронки. Над кутикулою – тонкий шар глікопротеїнів - пелікула емалі(є набутою структурою)