4Тенденції розвитку літ. Мови ознаки літ. Мов.

Літературна мова - це унормована, регламентована, відшліфована форма існування загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей: державні та громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей. Вона вважається найвищою формою існування мови. Літературна мова характеризується такими ознаками:

1. ^ унормованістю;

2. ^ уніфікованістю (стандартністю);

3. ^ наддіалекгністю;

4. ^ поліфункціональністю;

5. ^ стилістичною диференціацією (розвиненою системою стилів).

Найістотнішою ознакою літературної мови є її унормованість, тобто наявність усталених мовних норм,- найбільш поширених, уніфікованих зразків репрезентації мовної системи. Наддіалектність полягає в тому, що літературна мова, на відміну від територіальних діалектів, функціонує без будь-яких обмежень на всій території України. Наддіалектність літературної мови допускає її регіональне варіювання. Літературна мова характеризується розгалуженою системою стильових різновидів, що взаємодіють між собою і сприяють розвиткові мовновиражальних засобів. Літературна мова реалізується в усній і писемній формах. Писемна форма літературної мови функціонує у сфері державної, політичної, господарської, наукової і культурної діяльності.

Усна форма літературної мови обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові й виробничо-професійні потреби суспільства.

Українська літературна мова постійно розвивається і збагачується. Цей процес супроводжується усталенням, шліфуванням обов'язкових для всіх літературних норм.

5.Мовна.Нора. Норми літ. Мови.

Мовна норма – це сукупність правил реалізації мовної системи, прийнятих на певному етапі розвитку суспільства як взірець.

Норми літературної мови:

1. Орфоепічні – це вимови звуків звукосполучень.

2. Акцентуаційні – наголошування слів

3. Орфографічні – написання слів

4. Лексичні – вживання слів у властивих їм значеннях, правельне поєднання слів

5. Граматичні – творення слів уживання форм слів, побудови слів і речень

6. Стилістичні – використання мовних засобів, властивих певному стилю.

7. Пунктуаційні – вживання розділових знаків

6.Функції сфера застосування та особливості офць.Діл стилю.

Офіційно-діловий стиль – це мова ділових паперів: розпоряджень, законів, актів, програм, постанов, резолюцій, протоколів та ін. Головні ознаки офіційно-ділового мовного стилю 1. Ґрунтується на логічній основі.

2. Відзначається суворими вимогами до лексики й фразеології 3. Характеризується як зростаючою стандартизацією мови так і своєрідністю синтаксису 4. Високий ступінь одноманітності, стандарту форми, сувора регламентація розміщення та будови тексту. Сфера вживання ділового стилю зумовлює його жанрову розгалуженість. Обслуговуючи потреби суспільства в державному, громадському, економічному й політичному житті, тексти офіційно-ділового стилю мають виразні відмінності й у межах того самого жанру.  В офіційно-діловому мовному стилі виділяють такі підстилі: 1. Законодавчий — використовується в законотворчій сфері у вигляді Конституції, законів, указів, статутів, постанов тощо. 2.Дипломатичний — використовується в сфері між державних офіційно-ділових стосунків у вигляді договорів, конвенцій, протоколів, заяв тощо. 3.Юридичний — використовується в юриспруденції у вигляді актів, позовних заяв, протоколів, постанов, запитів, повідомлень тощо. 4.Адміністративно-канцелярський — використовується в професійно-виробничій сфері, правових взаєминах і діловодстві у вигляді офіційної кореспонденції, договорів, контрактів, заяв, автобіографій, доручень тощо. Отже, тексти офіційно-ділового стилю вимагають документації тверджень, точності формулювань, не припускають двозначності тлумачення змісту.