2. Основні визначення в стандартизації

Правильність, точність і наукова обґрунтованість визна­чень в галузі стандартизації мають велике значення, тому що терміни, визначення і поняття є основою нормативно-технічної, проектно-конструкторської та технологічної до­кументації. В Україні упорядкування та стандартизацію термінології здійснює Український науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації та інформатики (УкрНДІССІ), Академія наук України та ін.

Стандартизація — діяльність, яка полягає у встанов­ленні положень для загального і багаторазового застосуван­ня для вирішення потенційних завдань з метою досягнен­ня оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, ре­зультатом якої є підвищення ступеня відповідності про­дукції, процесів та послуг їх функціональному призначен­ню і сприянню науково-технічному співробітництву.

Міжнародна стандартизація — стандартизація, що проводиться на міжнародному рівні та участь у якій відкри­та для відповідних органів усіх країн.

Національна стандартизація — стандартизація, що проводиться на рівні однієї країни.

Державна стандартизація — стандартизація, яка про­водиться державними органами, поширюється на всі під­приємства держави, а результатом її здійснення є держав­ний стандарт.

Об'єкт стандартизації — предмети, продукція, проце­си, технології, обладнання, системи, а також правила, поняття, визначення, процедури, методи тощо.

Орган стандартизації — орган, що провадить стандар­тизацією, визнаний на національному, регіональному чи міжнародному рівні, основними функціями якого є розроб­лення, ухвалення та затвердження стандартів.

Нормативний документ — документ, який установ­лює правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх результатів. Цей термін охоплює такі поняття як "стандарт", "кодекс усталеної практики" та "технічні умови".

Стандарт — документ, що встановлює для загального і багаторазового застосування правила, загальні принципи або характеристики, які стосуються діяльності чи її резуль­татів, з метою досягнення оптимального ступеня впоряд­кованості у певній галузі, розроблений у встановленому порядку. Міжнародний та регіональний стандарти — стан­дарти, прийняті відповідно міжнародним та регіональним органами стандартизації.

Технічні умови — документ, що встановлює технічні вимоги, яким має відповідати продукція, процеси чи послу­ги. Технічні умови можуть бути стандартом, частиною стан­дарту або окремим документом.

Метою стандартизації в Україні є забезпечення безпеки життя та здоров'я людини, тварин, рослин, майна, а також охорона довкілля, створення умов для раціонального вико­ристання всіх видів національних ресурсів та відповідності об'єктів стандартизації своєму призначенню, сприяння усу­ненню технічних бар'єрів у торгівлі.

Стандарти мають відповідати потребам ринку, сприяти розвитку вільної торгівлі, підвищенню конкурентоспромож­ності вітчизняної продукції та бути викладені таким чи­ном, щоб їх неможливо було використовувати з метою вве­дення в оману споживачів продукції, якої стосується стан­дарт, чи надавати перевагу виробнику продукції або про­дукції залежно від місця її виготовлення.

Стандарти, застосовані під час виготовлення продукції, мають зберігатися у виробника протягом 10 років після випуску останнього виробу цього виду продукції.