2) Спеціалізовані – це банки, які виконують окремі операції чи функціонують у вузькому секторі грошового ринку та понад 50% їх активів є активами одного типу. Види спеціалізованих банків:
- ощадні банки у країнах з розвинутою ринковою економікою – це невеликі кредитні установи, які функціонують у регіональному просторі (у межах міста, землі, штату тощо). Діяльність ощадних банків, як правило, контролюється державою, яка в особі місцевої влади є гарантом за їх операціями. Головним клієнтом цих банків є населення. Банки з функціональною спеціалізацією: Ощадбанк, Ексімбанк;
- інвестиційні банки здійснюють мобілізацію довгострокового позичкового капіталу і надають його підприємницьким структурам і державі у тимчасове користування. Механізмом залучення коштів клієнтів є емісія і розміщення облігацій та інших видів зобов’язань (сертифікатів, векселів);
- іпотечні банки спеціалізуються на видачі довгострокових позичок під заставу нерухомості – землі і міських будівель.
Основи організації комерційних банків:
1. Формування статутного капіталу банку. Статутний фонд новостворюваного комерційного банку формується тільки за рахунок власних коштів засновників у грошовій формі. Розмір статутного фонду визначається засновниками банку, але не може бути меншим за нормативні вимоги НБУ. Мінімальний розмір статутного капіталу комерційного банку відповідно до нормативних вимог НБУ:120 млн.грн., крім новостворених.
2. Реєстрація комерційного банку.
Етапи реєстрації комерційного банку
3. Ліцензування банківської діяльності – полягає в наданні офіційного дозволу на здійснення певних банківських операцій. Цей дозвіл видає НБУ. Ліцензування здійснюється з метою допущення на ринок банківських послуг України комерційних банків, умови діяльності яких відповідають установленим НБУ обов’язковим вимогам і не загрожують інтересам їхніх клієнтів.
При ліцензуванні комерційного банку враховуються:
- заява про ліцензування;
- обсяг капіталу банку та його фінансовий стан;
- дотримання економічних нормативів діяльності;
- висновки аудиторської фірми про фінансовий стан засновників;
- відомості про професійну придатність керівників;
- термін діяльності банку на фінансовому ринку.
Комерційним банкам в Україні забороняється вести діяльність у сфері матеріального виробництва і торгівлі матеріальними цінностями, а також діяльністю з усіх видів страхування, використовувати свої об’єднання для досягнення згоди, спрямованої на монополізацію ринку банківських послуг.
Типова організаційна структура універсального комерційного банку
1- управління прогнозування діяльності банку;
2- управління маркетингу, розвитку банку і зв’язків з клієнтурою;
3- кредитне управління;
4- валютне управління;
5- управління депозитних та вкладних операцій;
6- управління цінних паперів, інвестиційної та біржової діяльності;
7- управління розрахунково-касового обслуговування;
8- управління посередницьких операцій;
9- управління філіями банку;
10- управління аналізу і статистики;
11- управління автоматизації;
12- служби банку (відділ кадрів, бухгалтерія, юридичний відділ, адміністративно-господарський відділ).
3. Банківські операції – це діяльність банку, що пов’язана з виконанням банківських функцій. Види банківських операцій: пасивні, активні, розрахунково-касові та банківські послуги.
Пасивні операції – це операції, за допомогою яких банки формують свої грошові ресурси для проведення кредитних, інвестиційних та інших активних операцій. Ресурси банку – це сукупність грошових коштів, що перебувають у його розпорядженні і використовуються для виконання певних операцій. Поділяються на:
1) власні або власний капітал банку – створюється для забезпечення фінансової стабільності, комерційної і господарської діяльності банку. Власний капітал комерційного банку поділяється на: основний (статутний і резервний фонди, нерозподілений прибуток минулих років, спеціальні фонди, що утворюються за рахунок прибутку) і додатковий (резерви на страхування банківських ризиків, нерозподілений прибуток);
Статутний капітал – характеризує початкову суму власного капіталу інвестовану у формування його активів для початку здійснення банківської діяльності.
Резервний фонд комерційного банку призначений для покриття можливих збитків від банківської діяльності, а також для сплати дивідендів за акціями, коли для цього недостатньо прибутку. Він має бути не менше 25 % статутного фонду товариства. Формується він за рахунок чистого прибутку шляхом щорічного відшкодування 5% прибутку до отримання необхідної суми.
Прибуток представляє собою різницю між сукупним доходом і сукупними витратами банківської діяльності. За його рахунок сплачуються дивіденди акціонерам та створюються спеціальні фонди призначені для покриття збитків від активних операцій та для виробничого і соціального розвитку банку.
2) залучені ресурси – це сукупність коштів на поточних, депозитних та інших рахунках банківських клієнтів (юридичних та фізичних осіб), на рахунках громадських організацій, різноманітних суспільних фондів, які розміщуються в активи з метою отримання прибутку чи забезпечення ліквідності банку. Формують переважну частину ресурсів, які використовуються для виконання активних операцій банків. Залучені кошти банків (депозитні) поділяються на:
- депозити до запитання розміщуються у банку на поточному рахунку клієнта. На вимогу клієнта кошти з його поточного рахунку у будь-який час можуть вилучатися шляхом видачі готівки, виконання платіжного доручення, оплати чеків або векселів. Вклади до запитання є нестабільними, що обмежує можливість їх використання банком для позичкових та інвестиційних операцій;
- строкові депозити (вклади) – це кошти, які розміщені у банку на певний строк не менше від одного місяця і можуть бути знятими після закінчення цього терміну або після попереднього повідомлення банку. Строкові вклади є для банків кращим видом депозитів, оскільки вони стабільні в банківському плануванні;
- сертифікат – це цінний папір, що може використовуватися його власником як платіжний засіб і мати обіг на фондовому ринку. Сертифікати бувають депозитні та ощадні. Депозитні сертифікати надаються юридичним, а ощадні – фізичним особам;
- банківський вексель на відміну від сертифіката може бути використаний його власником як платіжний засіб за товари і послуги, причому новий власник векселя може передавати його третій особі.
3) позичені ресурси – це позики на грошовому ринку, які залучаються у формі міжбанківських кредитів і кредитів центрального банку (НБУ), операцій з цінними паперами на вторинному фондовому ринку. Одним із джерел поповнення ресурсів комерційного банку є міжбанківський кредит.
Активні операції – це операції, які пов’язані з розміщенням і використанням власного капіталу, залучених і позичених коштів для одержання прибутку при раціональному розподілі ризиків за окремими видами операцій і підтриманні ліквідності. Активні операції банків поділяються на:
- кредитні операції – полягають у проведенні комплексу дій, пов’язаних із наданням і погашенням банківських позичок відповідно до принципів строковості, цільового характеру, забезпеченості і платності кредиту.
- інвестиційні операції – означають вкладення коштів у цінні папери підприємств усіх форм власності на відносно тривалий період часу з метою отримання додаткового доходу. Інвестиційні цінні папери – це боргові зобов’язання у вигляді акцій, облігацій, векселів, сертифікатів тощо. Цінні папери можуть бути об’єктом банківських інвестицій за умов вільного обігу їх на фондовому ринку.
Функції банківських інвестицій: створення вторинних резервів для задоволення потреби у коштах, яка виникає внаслідок вилучення клієнтами своїх вкладів; надходження замовлень на позички, що перевищують наявні ресурси. Здійснюючи інвестиційні операції, банки мають на меті: додержання безпеки грошових коштів, забезпечення їх диверсифікації, доходу та ліквідності.