Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
MKR_Chekhun.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
183 Кб
Скачать
☆

55.Суспільство як самоорганізуюча система.

Суспільство являє собою надзвичайно складне, суперечливе, багатоаспектне явище, . Поняття «суспільство» в філософії має не одне визначення, суспільство — це сукупність усіх способів взаємодії і форм об’єднання людей, в яких виражається їх всебічна залежність один від одного.

Етимологія «суспільства» пов’язана з лат. «соціо», яке означає з’єднати, об’єднати.

Звідси первинне значення поняття «суспільство» — спільність, союз, співпраця.

Разом із тим не кожна спільність людей є суспільством, але кожне суспільство — це так чи інакше є самоорганізуюча, самоуправляюча спільність. Звідси суспільство - продукт цілеспрямованої й розумно організованої сукупної діяльності великих груп людей, об’єднаних на основі не формальної спільності, а сукупних інтересів і договору. Поняття «суспільство» слід відрізняти і від таких понять, як «народ» і «нація». Народ — це форма спільності людей, об’єднаних спільним походженням, культурою та мовою. Нація — це форма організації життя одного чи декількох народів, що пов’язана з державністю, економічними, політичними й духовними відносинами людей. Разом із тим усі названі поняття доповнюють одне одного.

Самоорганізація людського суспільства історично відбувається як розвиток різноманітних форм управління соціальними процесами. Особливості самоорганізації суспільства пов’язані з поняттям влади. Володіння владними повноваженнями є основою для виконання управлінських функцій з усіма наслідками

Самоорганізація є окремою філософською категорією. Самоорганізація соціальної системи є процес створення, відтворення, удосконалення її організації, головна мета якого полягає в збереженні та підвищенні власної життєздатності. Самоорганізація суспільства є результатом тісної взаємодії самоорганізаційних процесів елементів системи. Процес самоорганізації є також наслідком постійної взаємодії порядку і хаосу соціальної системи. Процеси самоорганізації мають специфіку закономірностей, відображену в особливостях дії його механізмів.

Щодо ж механізмів самоорганізації суспільства то ними є сукупність логічно вибудованих процедур і зв’язків, націлених на забезпечення стабільності й динамічного розвитку всіх його підсистем. Адже саме вони забезпечують соціальній системі можливість самозбереження, самовдосконалення та самовідтворення. Загалом вони є результатом взаємозумовленої дії самоорганізаційних механізмів системи в цілому і механізмів самоорганізації елементів системи (підсоціумів, окремих індивідів) зокрема.

За видами механізми самоорганізації суспільства поділяються відповідно до способів взаємодії елементів, масштабності наслідків процесу самоорганізації, ступеню мінливості та конкретних цілей самоорганізаціного процесу. Ними є також компоненти культури: мистецтво, релігія, філософія, мораль, традиції, норми.

Оптимізація самоорганізації суспільства – це штучне достворювання самоорганізаційних процесів, синергія людини і соціуму для збереження і підвищення життєздатності обох систем.

Духовна культура ж є механізмом утворення і збереження системної інформації, гомеостазу(Гомеостаз соціальної системи визначає сталість рухомого рівноважного стану)системи. Саме цей механізм відповідає за формування аттрактора суспільства: закладаючи сенс буття суспільства як системи, створеної людиною для людини, він формує його мету. Аттрактивні структури самоорганізації людиновимірних механізмів визначають напрямок процесів самоорганізації суспільства.

(Аттрактор - це множина точок фазового простору, до яких тяжіє хаотична система в процесі еволюції)

(синергія - це сумуючий ефект, який полягає у тому, що при взаємодії двох або більше факторів їх дія суттєво переважає ефект кожного окремого компонента у вигляді простої їх суми.)

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]