Облаштування залізобетонного стовпчастого фундаменту

Очищають будівельний майданчик, виконують горизонтальне планування ділянки та розбивають осі фундаменту. Для залізобетонного фундаменту риють прямокутні ями екскаватором або вручну. Ями глибиною до 1 м риють з вертикальними стінками і без установлення кріплень, а глибиною більше 1 м – з укосами. На дні укладають подушку з гравію або крупного піску з гравієм, яку виконують ширшою за фундамент на 10–20 см з кожного боку. Її поливають водою і трамбують, а потім на неї укладають поліетиленову плівку або руберойд.

Рис. 2. Стовпчастий фундамент: 1 – гідроізоляція; 2 – несучі залізобетонні перемички; 3 – підстильний шар із нездіймистих ґрунтів завтовшки 20 см.

Встановлюють опалубку. Для її виготовлення застосовують стругані дошки завтовшки 25–40 і завширишки 120–150 мм. Також використовують деревостружкові плити, металеві конструкції, водотривку клеєну фанеру, готові щити опалубки.

Стовпи фундаменту армують поздовжньою арматурою Æ10–12 мм з обов'язковим облаштуванням через кожні 20–25 см хомутів Æ6 мм. Їх встановлюють вертикально і обхоплюють хомутами або дротом, щоб виключити розходження на боки.

Бажано забезпечити виходиарматури над верхом фундаменту на 10–20 см, щоб потім до них можна було приварити арматуру монолітного ростверка.

Потім укладають бетон шарами 20–30 см з почерговою вібрацією.

Після бетонування стовпів фундаменту облаштовують збірний, збірно-монолітний або монолітний залізобетонний пояс (ростверк), який забезпечить належну поздовжню жорсткість і стійкість фундаменту.

При облаштуванні стовпчастих фундаментів для утеплення підпідлогового простору й оберігання його від сміття, снігу, вологи, пилу, холодного повітря влаштовують захисну стінку між стовпами. Її найчастіше виконують із каменю або цегли йукладають на бетонну стяжку, яка слугує для стінки основою.

На верхню частину опор і захисної стінки наносять шар бітуму, на який укладають смугу руберойду. Потім знову наносять шар бітуму, після чого укладають ще одну смугу руберойду, облаштувавши таким чином гідроізоляцію.

Облаштування плитного фундаменту:

Спочатку підготовлюють ділянку та риють котлован. Проводять дренажні роботи в тому випадку, якщо ґрунтові води розташовані близько до поверхні. По основі фундаменту прокопують дренажні траншеї, які вистилають геотекстилем, поверх якого на дно насипають щебінь. У траншеї кладуть двошарові поліетиленові труби з отворами для води. Далі засипають гранітний щебінь 20–25 мм, а для захисту щебеню від глинистих часток – закривають зверху геотекстилем. Потім встановлюють опалубку.

Рис. 3. Плитний фундамент: 1 – стіна; 2 – монолітна армована фундаментна плита; 3 – ребра фундаменту.

На дно засипають щебінь фракції 40–60 мм товщиною 20 см і влаштовують стяжку. Перед влаштуванням стяжки щебінь проливають піскобетонним розчином так, щоб верхній шар утворив скоринку. Цементну основу обробляють бітумною ґрунтовкою (40% бітуму і 60% солярки). Поверх утрамбованого щебеню заливають першу стяжку – бетонну підготовку завтовшки 40 мм (вона потрібна для виконання гідроізоляційних робіт).

Поверх ґрунтовки стелять у два шари клеючий гідроізоляційний матеріал, краї якого зварюють між собою газовим пальником з напуском 5–7 см по краях. Потім укладають захисну цементно-піщану стяжку товщиною 40 мм для захисту гідроізоляційного матеріалу від можливого руйнування при в'язанні арматури.

Армують плиту по всій площі двома в'язаними сітками – верхньою та нижньою, з металевої арматури класу А-lll Ø12 мм і Ø16 мм з комірками

200х200 мм. Між стрижнями основної сітки у нижній зоні укладають додаткові стрижні з кроком 200 мм.

Для улаштування плитного фундаменту використовують бетон класу В22,5 (марка М300). При заливанні застосовують низькочастотні вібратори для ущільнення бетонної суміші й усунення повітряних порожнин.