2. Флористичні та фауністичні регіони суходолу Земної кулі.

При розділенні Земної кулі на регіони різного рангу виникають питання, пов’язані, як з принципами, закладеними в цей поділ, так і з принципами проведення кордонів між регіонами. Хоча більшість ботаніко- та зоогеографів подібно розуміють основи виділення різних регіонів, однак єдиної точки зору щодо застосування цих основ на практиці не існує. Основне питання, що виникає при розгляданні цієї проблеми, це чи можуть існувати єдині регіональні системи для всієї флори та для всієї фауни суходолу, чи повинні будуватися різні системи флористичних та фауністичних регіонів для різних систематичних категорій. Багато з систематичних категорій мають різний геологічний вік, різну мобільність, тому, напевне, і системи регіонів, що виділяються для цих категорій по географічному поширенню, повинні бути різними. Безперечно, що для квіткових рослин, мохів, папоротей можуть бути різними регіони різного порядку. Так само для членистоногих, птахів. ссавців повинні існувати різні системи регіонів. Семенов - Тянь-Шанський провів біогеографічний розподіл суходолу на основі вивчення поширення жуків, Старобогатов – молюсків тощо. Однак, не виключаючи що для кожної крупної систематичної категорії рослин і тварин можуть бути створені свої флористичні та фауністичні системи регіонів, припускають, що існують загальні географічні закономірності, пов’язані з основними етапами розвитку суші на нашій планеті, які дозволяють підійти до єдиної системи загально біотичних розподілів.

Є сучасна система підпорядкованих флористичних та фауністичних регіонів. Найбільш крупною одиницею є царство (Гея). Число царств , що виділяється різними вченими, неоднакове. Останнім часом спостерігається тенденція зростання. Якщо в минулому столітті виділяли їх 3, 4. то тепер 6 і більше. Царство поділяють на області (регіони), області на провінції, провінції на дільниці , а дільниці на ділянки.

Серед чисельних флористичних та фауністичних систем регіонів найбільш детальними та обґрунтованими є флористичні системи Гуда та Тахтаджана і фауністичні Бобринського та Гептнера.

Лекція 3 Флористичний розподіл суші

1. Основи флористичного аналізу.

2. Характеристика основних флористичних царств.

3. Центри походження культурних рослин за Вавіловим.

4. Аналіз флори (самостійно).

Література:

1. Б.К. Гришко-Богменко, С.С. Морозюк, І.В. Мороз,Л.Г. Оляніцька. Географія рослин з основами ботаники.-К.: Вища школа, 1991.-255с.

2. Воронов А.Г. Биогеография с основаними экологии.- М.: Изд-во Московского университета, 1987г.-264с.

1. Основи флористичного аналізу

Флора як природне явище характеризується певними ознаками, що дозволяють не лише вивчати її, а й зіставляти одну з одною при певному дослідженні. Важливими ознаками будь-якої флори є систематичний склад, екологічна природа таксонів, що входять до її складу, ендемізм, історизм, зв’язок з іншими флорами тощо. Флора будь-якої території пов’язана з флорами інших територій земної кулі і разом з тим є частиною єдиної флори Землі. Види, що входять до складу флори і мають подібні ареали, розглядають як географічний елемент флори. Види, що мають спільне походження (в географічному розумінні), розглядають як генетичний елемент флори. У межах генетичного елементу флори розрізняють 2 основні групи елементів: автохтонні (місцеві) та алохтони (мігранти). При вивченні флори важливого значення набуває аналіз ендемів і реліктів у її складі. Саме ендеміки і релікти зумовлюють специфіку флори і відрізняють її від інших флор.

Елементарною одиницею при географічному і генетичному аналізі флори є конкретна флора, або флорула. Її розміри незначні, зокрема на рівнині вони становлять 100-500 км². Флорула характеризується одноманітним характером усіх видів, що входять до її складу, за відношенням до їх географічного поширення, походження і історичного розселення.

Питаннями флористичного районування Землі займалося багато відомих вчених. З сучасних класифікацій найбільш досконалою є система А.Л. Тахтаджяна.