2.2 Класифікація факторів, що впливають на ефективність надання кредитних послуг

Ринок кредитних ресурсів знаходиться у постійному русі, тому банк повинен аналізувати економічні явища, процеси, а також фактори, які впливають на можливість залучити максимальний обсяг клієнтської бази.

Таблиця 2.1 - Макроекономічні фактори впливу на ринок кредитних відносин

Фактори	Визначення
Рівень конкуренції в банківській сфері	Визначає загальний спектр та різноманіття кредитних послуг на ринку для  утримання стійких позицій банку у конкурентній боротьбі за клієнта та успішної реалізації цілей кредитної політики.
Поточна кон’юнктура ринку	Визначає спрямованість ресурсної політики банку з урахуванням стану і перспектив розвитку окремих сфер економічної діяльності та ймовірності залучення клієнтів.
Регулювання з боку НБУ, нормативно-правова база оподаткування, валютних операцій.	Впливає на формування кредитної політики банку.
Стан грошово-кредитної системи	Впливає на стабільність функціонування банків: чим більший ринок коштів, тим стабільніше працює банківська система.
Рівень інфляції	Важливим фактором формування стратегічних напрямів ресурсної політики в оцінці строковості залучення коштів банками на депозитні рахунки.

Продовження таблиці 2.1

Рівень доходів населення	Підвищення рівня доходу населення також розширює можливості банку щодо залучення клієнтів до кредиту..
Рівень розвитку окремих галузей, регіонів	Чим більш розвинений регіон, тим стабільніше працює банк і це впливає на термін кредитних програм банків. У розвинутих регіонах користуються попитом довготермінові кредитні програми, в менш розвинутих – середні та короткотермінові кредити..

До найважливіших внутрішніх чинників, які визначають політику банку щодо надання кредитних операцій належать:

— ступінь ризику та придатності окремих видів споживчих позик;

— стабільність кредитів;

— спектр виконуваних операцій і послуг;

— забезпеченість кредитів;

— професійна підготовленість, кваліфікація та досвід персоналу банку;

— клієнтура банку;

— цінова політика банку.

Банківські установи самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду за кредитними операціями. Процес формування вартості кредитних ресурсів банку є багатоетапний і залежить від різноманітних внутрішніх і зовнішніх чинників, які прямо та опосередковано впливають на рівень процентних ставок за кредитами.

Облікова ставка центрального банку - це виражена у процентах плата, що береться центральним банком за рефінансування банківських установ. Облікова ставка є орієнтиром ціни на гроші. Як правило, проценті ставки за кредитами банків встановлюються на рівні, вищому облікової ставки. Однак, якщо банк має дешевші ресурси, то він може встановлювати процентні ставки на нижчому рівні. Національний банк України встановлює порядок визначення облікової ставки та інших процентних ставок за своїми операціями. Ставки рефінансування встановлюються НБУ з метою впливу на грошовий обіг та кредитування. Водночас, облікова ставка залежить від різних чинників, таких як: характер грошово-кредитної політики центрального банку, процентні ставки на міжнародному ринку позичкових капіталів, стан платіжного балансу країни і курс національної валюти.

Основними чинниками впливу на процентні ставки є:

- облікова ставка центрального банку.

- якість застави.

- рівень інфляції.

- зміст заходів, що кредитуються.

- строк кредиту.

- ставки банків - конкурентів.

- розмір кредиту.

- характер відносин між банком і клієнтом.

- ціна сформованих ресурсів.

- ризик.

- попит на банківські кредитию

- норма прибутку від інших активних операцій.

Для оцінки результатів діяльності службовця банку, який зайнятий наданням кредитних послуг, використовують такі фактори:

- технологічний;

- організаційний;

- фінансовий.

До технологічних факторів оцінки відноситься:

- система паралельних технологій у банку;

- впровадження регламентів технологічних процесів просування коштів у банку;

- системні зміни банківського технологічного обслуговування.

Організаційні фактори оцінки включають:

- створення фокус-груп;

- скорочення терміну просування грошових потоків від надходження до використання;

- утримання або „зрощення” клієнта з банком.

Фінансові фактори оцінки ефективності діяльності службовців банку включають:

- зростання обсягів видачі коштів;

- збільшення термінів, обсягів, вартості грошових потоків;

- забезпечення ефективності активних операцій.

Технологічне супроводження операцій банків, по видачі коштів кредитного походження (можливість управління кредитними та картковими рахунками за допомогою телефону, Інтернету, якість ліній зв’язку і телекомунікацій, мережа Р0S-терміналів і банкоматів) також певним чином визначає конкурентну позицію банку, яка впливає на розширення можливості залучення клієнтської бази.

Надійність та імідж банку для клієнтів виступає вагомим показником при виборі банківської установи. При цьому клієнт враховує: строки діяльності банку в конкретному регіоні, його репутацію, місця в рейтингах, досвід діяльності на ринку кредитних послуг, відгуки інших клієнтів, відомості про банк, опубліковані у засобах масової інформації.

Що ж до рівня кваліфікації персоналу, то це той фактор, який визначає практичні можливості банку щодо реалізації цілей і завдань ресурсної політики, що зумовлюється необхідністю відповідних знань і практичних навичок у банківського персоналу для належної організації кредитної діяльності банку, ефективність якої вирішальним чином визначається умінням банківських працівників досить надійно спрогнозувати розвиток економічної ситуації на макро- і мікрорівнях, а відтак правильно оцінювати рівень депозитного ризику та перспективи господарської діяльності того чи іншого клієнта.

Одним з основних факторів впливу на обсяги видачі коштів з власних джерел є власне стратегія банку на ринку кредитних ресурсів. Зокрема, важливою є цінова політика, яка проводиться банком. До її особливостей можна віднести відсутність чіткого взаємозв’язку споживчої вартості банківської послуги та її ціни. Інтервал, у якому існує можливість маніпулювання величиною відсоткових ставок, рівнем комісійних винагород і тарифів на послуги, досить широкий.

До маркетингової стратегії банку належить: реклама, поліпшений рівень обслуговування, розширення сектору пропонованих банком послуг та рахунків, комплексне обслуговування, види безкоштовних послуг тощо.

Обсяг зобов’язань за кредитами і залишки на кредитних рахунках клієнтів значною мірою залежать від стабільності клієнтської бази.

Задача аналізу клієнтської бази банку в системі управління ресурсами полягає в тому, щоб максимально знизити невизначеність, в якій приймаються рішення щодо формування та використання ресурсів банку в

цілому та поточні пасиви зокрема. Для банку важливо оцінити величину можливого залишку на рахунку клієнта, визначити значущість клієнта з точки зору підтримання ним постійного незнижуваного залишку на рахунку, визначити скільки та яких клієнтів банку необхідно мати у себе на обслуговуванні для досягнення визначеної частки цих ресурсів в сумарному обсязі залучення. Однак варто зауважити, що незважаючи на важливу роль даного аналіз в управлінні ресурсами та ліквідністю банку, значна кількість теоретичних питань дотепер залишається недостатньо проробленими. Спостерігається відсутність єдиної методологічної і методичної бази, яка б дозволяла об’єктивно оцінювати стабільність клієнтської бази банку.

Наявність обов’язкової гарантії їх повернення в кінці визначеного строку впливає на прийняття банком рішення про видачу власних коштів на певний термін.

В результаті оцінки даних факторів проводиться аналіз результативності діяльності та зростання стійкості (комерційної, функціональної, організаційної, фінансової) комерційного банку.