7. Види занять з розвитку мовлення дітей дошкільного віку

На заняттях з розвитку мовлення педагог має наметі формування 4 видів мовленнєвої компетенції дошкільнят:

1) лексична компетентність (словниковий запас дитини, ознайомлення з приказками, прислів'ями, прикметами, лічилками, фразеологізмами, розкриття їх змісту);

2) фонетична компетентність (правильна звуковимова, фонематичний слух дитини, звуковий аналіз слова);

3) граматична компетентність (практичне вживання форм рідної мови, узгодження прикметника з іменником, іменника з дієсловом у роді, числі, відмінку і т.д.);

4) розвиток зв'язного мовлення (монологічне та діалогічне мовлення, складання словосполучень, речень, розповідей, описів, роздумів тощо).

Розрізняють такі види занять з розвитку мовлення:

1) Комплексне.

Рекомендується проводити 3 рази на місяць.

Містить у собі 3 компоненти на вибір педагога з вищезазначених компетентностей, але обовязковим являється розвиток звязного мовлення.

2) Спецальне.

Рекомендується проводити 1 раз на місяць, як узагальнююче за поточною темою.

Містить у собі 1 компонент. У молодшій групі, наприклад, - фонетичну компетентність.

3) Інтегроване заняття з пріоритетом мовленнєвих завдань.

Рекомендується проводити з дітьмя середнього та старшого дошкільного віку, але молодша гупа - не є виключенням.

Таке заняття охоплює декільки видів діяльності дітей, об`єднані спільною темою. Але метою залишається мовленнєва лінія розвитку, а не інші лінії, навіть якщо вони мають місце у занятті.

8. Словесні методи навчання мовлення дітей дошкільного віку

Словесні методи навчання. Основою цієї групи методів є слово як джерело здобуття знань, що відкриває для дітей можливості виходити у процесі пізнання за межі безпосереднього сприймання. Основними словесними методами, які використовують у навчанні дошкільників, є розповідь, читання (слухання дітьми) творів художньої літератури, бесіда.

Розповідь. Вона збагачує дитину різноманітними враженнями, впливає на її розум, почуття, уяву. Розповіддю є живий, образний, емоційний, логічно структурований виклад подій, заснований на фактичному матеріалі. Розповідь вихователя повинна мати чітко визначену тему, художню форму, бути динамічною, засновуватися на близьких і цікавих для дітей фактах. Вони можуть бути присвячені поточним подіям, праці дорослих, явищам природи, святам та ін.

Найпоширенішими видами дитячих розповідей, які використовують у навчальному процесі, є перекази літературних творів, розповіді за картинами, про предмети та іграшки, про події з власного досвіду, складання казок, закінчення початку розповіді вихователя та ін.

Читання (слухання дітьми) творів художньої літератури. Цей метод навчання сприяє розширенню знань дошкільників про предмети і явища, формуванню художніх смаків, умінь сприймати й аналізувати художні твори, відтворювати словесні образи, простежувати і розуміти зв'язки у творі, виникненню співпереживання.

Бесіда. Її використовують для узагальнення і систематизації знань. Беручи участь у бесіді, дитина повинна знати, про що йдеться, уміти включатися в діалог, підтримувати і розвивати його, слухати і розуміти співбесідника, керувати своєю увагою та ін.

Важливо правильно побудувати бесіду, враховуючи її вид (вступна, підсумкова), підібрати питання, які повинні бути простими і зрозумілими за змістом, короткими і чіткими за формою. Вони можуть бути констатуючими, причинно-наслідковими, проблемними.

У роботі з дошкільниками використовують такі види бесіди:

— етична (її метою є формування моральних уявлень дітей);

— пізнавальна (про події життя, працю дорослих, природу);

— вступна (використовують для підготовки дітей до певної діяльності);

— підсумкова (застосовують з метою уточнення, систематизації знань).

Цей метод використовують у роботі з дошкільниками, які вже мають певний запас знань, комунікативний досвід.