- •Розділ I. Дидактичні системи й.Ф. Гербарта і Дж. Дьюї ……………………… 4
- •Розділ I. Дидактичні системи й.Ф. Гербарта і Дж. Дьюї
- •1. Традицiйна дидактична система.
- •2. Педоцентристська концепція
- •3. Сучасна дидактична система.
- •Розділ II. Основні концепції для розвитку учня.
- •Програмована концепцiя навчання.
- •Теорiя поетапного формування розумовuх дiй.
- •Проблемне навчання.
- •Розвuткове навчання.
- •Технологiя навчання.
- •Педагогiка спiвробiтнuцтва.
- •Особuстiсно opiєнтoвaнe навчання.
- •Висновок
- •Список використаних джерел
Технологiя навчання.
Новою концепцiєю навчання, починаючи з 50-х poкiв хх столiття, є технологія навчання, яка ставить за мету конструювання оптимальних дидактичних систем, проектування навчально-пiзнавальних процесiв. Використання поняття «технологiя навчання» пов'язане, по-перше, iз стрімким розвитком науково-технiчного прогресу, який зумовив технологiзацiю не тiльки виробничої сфери, а й гуманітарної, по-друге, з незадовiльним станом традицiйних форм i методiв навчання. Сам тepмiн «технологiя» стосовно навчального процесу було вперше вжито 1886 року американцем Дж. Саллi.
Нинi є понад триста визначень понять «технологiя навчання» i «педагогічна технологiя». Цi визначення групуються за п'ятьма пiдходами до них: системний метод; педагогічна система; діяльність; спосiб організації навчального процесу; моделювання навчального процесу.
Іcmomними ознакамu технологiї навчання є:
діагностичне цiлепокладання i результативнiсть;
алгоритмiзованicть i проектованicть;
цiлiснiсть i кepoвaнicть;
коригованicть.
Наприклад, С. У. Гончаренко вкладає у нього такий змiст: «Технологiя навчання (з грец. - мистецтво слова, навчання) - за означенням ЮНЕСКО, це в загальному розумiннi системний метод створення, застосування й визначення всього процесу навчання і засвоєння знань з урахуванням технiчних i людських pecypciв та їх взаємодiї, який ставить своїм завданням оптимізацію освіти» .
В педагогічній літературі, в тому числi й російській, педагогiчнi поняття «технологiя навчання» i «педагогiчна технологiя» одними авторами ототожнюються, а iншими - нi.
Наприклад, Ю. П. Азаров пропонує таку дефiнiцiю поняття «педагогiчна технологiя»: Педагогiчна mехнологiя вмiщує в себе матерiально-технiчне i правове забезпечення навчально-виховного процесу, просторово-часовi чинники ... метод, засоби i форми роботи, педагогiчну майстерність усіх учасникiв виховного процесу, набiр обов'язкових видiв дiяльностi, що їх виконує кожен учень».
Отже, в основі технологiї навчання має бути ідея керування дидактичним процесом, проектування й вiдтворення навчального циклу. Традицiйне навчання характеризується нечіткістю мети, слабкою керованістю навчально-пiзнавальною дiяльнiстю, невизначенicтю i неповторнicтю пiзнавальних операцiй, слабкiстю зворотного зв'язку i суб'єктивнiстю оцiнки результатiв навчання.
Загальнi властuвостi технологiї навчання такі:
розробка дiагностично поставлених цiлей навчання;
орiєнтацiя вcix навчально-пiзнавальних дiй на гарантоване досягнення визначених навчально-виховних цiлей;
оперативний зворотний зв'язок, oцінкa поточних i пiдсумкових результатiв.
Об’єктами технологiзацiї навчання мають бути вci основні компоненти цього процесу, тобто цiлi, змiст, методи, прийоми, способи i форми взаємодії педагогiв i суб'єктiв учiння, методики їхньої поведiнки в певних стандартних ситуаціях тощо.
В руслi гуманicтичної парадигми нацiональноi системи освiти, що, як i iншi види освiти, «реалiзується через дiяльність i «має не тiльки зовнiшнi атрибути спiльностi, але й cвoїм внутрiшнiм змiстом передбачає спiвробiтництво, саморозвиток суб'єктiв навчального процесу, виявлення їх особистicних функцiй», слiд звернути увагу на особистicну спрямованicть технологiй навчання учнiв, на забезпеченняix особистiсно-професiйної поведiнки, самоуправлiння й розвитку творчого потенцiалу учасникiв дидактичного процесу.
