I. Вступ 1 - 2

II. Основна частина 2 - 29

2.1. Організація робочого місця зварювача. 2 - 7

2.2. Характеристика зварюваної сталі. 8 - 10

2.3. Вибір і характеристика зварювальних матеріалів. 10- 13

2.4. Підготовка металу під зварювання. 13 - 19

2.5. Збирання деталей під зварювання. 19 - 21

2.6. Вибір режимів зварювання. 22 – 26

2.7. Розрахунки зварних швів на міцність. 26 – 27

2.7. Дефекти зварювальних швів. 27 – 28

2.8. Контроль якості зварних з'єднань і швів. 28 – 29

III. Техніка безпеки і пожежна безпека 29 - 30

IV. Список використаної літератури. 31

І. Вступ

Зварювання – один із найпоширеніших технологічних процесів з’єднання матеріалів. Використання зварювання у всіх галузях народного господарства дозволяє виготовляти високотехнологічні конструкції, забезпечує короткий термін їх виготовлення й ремонту при значній економії часу та металу.

Історія електричного зварювання бере свій початок в ХІХ н...

У 1802р. російський вчений В.В.Петров відкрив явище електричної дуги і вказав можливість її використання для розплавлення металів.

У 18082р. російський інженер Н.Н.Бенардос відкрив спосіб електродугового зварювання неплавким електродом.

У 1888р. російський інженер Н.Г.Славянов запропонував зварювання плавким металевим електродом.

Спосіб нагрівання металу полум’ям горючої газової суміші став відомим після розробки французьким інженером Е. Фуше в 1903р. першого пальника.

У 1906р. газове зварювання почалось застосовуватись у нашій країні. До 1960р. використовували тільки ацетиленокисневе полум’я.

У 1924 – 1935рр. використовувались електроди без покриття або з тонким іонізуючим покриттям.

З 1935 – 1939рр. почали використовувати електроди з товстим покриттям.

У 1939р. під керівництвом академіка АН УРСР Євгена Оскаровича Патона були запроваджені автоматичне та напівавтоматичне зварювання під шаром флюсу.

У 1948р. розроблений спосіб дугового зварювання в інертних захисних газах.

На початку 50-х років ХХст. Під керівництвом академіка Бориса Євгеновича Патона було розроблене електрошлакове зварювання.

Сучасний стан зварювального виробництва України характеризується наявністю значних потужностей з випуску зварних конструкцій, зварювальних матеріалів і обладнання.

У третьому столітті зварювання – один з провідних технологічних процесів. До 2/3 світового споживання сталевого прокату йде на виробництво зварних конструкцій. Практично зварюють майже всі метали на землі, в морських глибинах і в космосі.

Зварювання внесло корені зміни в технологію виробництва, створила принципово нові конструкції машин. Застосування зварювання дозволило заощадити близько 20% металу, понизити на 5ч30% трудомісткість виготовлення конструкцій.

По рівню зварювального виробництва наша країна займає провідне місце серед промислово розвинутих країн.

Зварка є одним з провідних технологічних процесів, як в області машинобудування, так і в будівельній індустрії. При виготовленні різних видів машин і устаткування найважливіша роль належить зварювальній техніці. Народне господарство потребує сучасних машинах і унікальному устаткуванні, що забезпечує високі техніко-економічні показники при експлуатації. Протягом останніх роки зварка дозволила створити унікальні машини, ракети, доменні і цементні печі, металеві мости, трубопроводи необмеженого діаметра, атомні електростанції і багато що інше.

Не дивлячись на великі масштаби використовування в промисловості механізованих способів зварки об’їм застосування ручної дугової зварки не тільки не

знижується, але і зростає, що пов’язано із створенням нових матеріалів і нового технологічного устаткування для ручної дугової зварки. Велику увагу надається розробці і створенню нового зварювального устаткування, включаючи джерела живлення зварювальної дуги, оснащення і інше.

В цей час зварюють метали товщиною від декількох мікронів до декількох метрів. Окрім вуглецевих сталей зварюють спец. сталі, сплави на основі титана, цирконію, молібдену, ніобію і н.. матеріалів, а також різнорідні матеріали. Зварка стала проводитися в умовах високих температур, радіації, під водою, в глибокому вакуумі і в умовах невагомості. Швидкими темпами упроваджуються нові методи зварки – лазерна, електронно-променева, іонна, світлова, дифузійна, ультразвукова, електромагнітна, вибухова і н..

Основним засобом прискорення науково-технічного прогресу і розвитку виробництва є підвищення продуктивності праці і якості роботи. В області зварювального виробництва ця задача розв’язується механізацією і автоматизацією самих зварювальних процесів, тобто перехід від ручної праці зварювача до механізованої і автоматизованої.

ІІ. Основна частина.