1. Вступ 1

II. Основна частина 2-32

2.1. Організація робочого місця зварювача. 2-9

2.2. Характеристика зварюваної сталі. 9-11

2.3. Вибір і характеристика зварювальних матеріалів. 11-13

2.4. Підготовка металу під зварювання. 14-19

2.5. Збирання деталей під зварювання. 20-22

2.6. Вибір режимів зварювання. 22-28

2.7. Розрахунки зварних швів на міцність 28-29

2.8. Дефекти зварювальних швів. 29-31

2.9. Контроль якості зварних з'єднань і швів. 31-32

III. Техніка безпеки і пожежна безпека 32-33

IV. Список використаної літератури. 34

І. Вступ

Зварювання є одним з основних технологічних процесів виготовлення та ремонту виробів у різних галузях промисловості.. Важко назвати галузь народного господарства, де б не застосовувалося зварювання.

Зварювання внесло корені зміни в технологію виробництва, створила принципово нові конструкції машин. Застосування зварювання дозволило заощадити близько 20% металу, понизити на 5 - 30% трудомісткість виготовлення конструкцій.

По рівню зварювального виробництва наша країна займає провідне місце серед промислово розвинутих країн.

Основним видом зварювання є дугове зварювання. Основоположниками дугового зварювання є російські учені і інженери – В.В. Петров (1761-1834 р.р.), Н.Н. Бенардос (1842-1905 р.р.) і Н.Г. Славянов (1854-1897 р.р.).

В 1802 році вперше в світі професор фізики Санкт-петербурзької медико-хірургічної академії В.В. Петров відкрив дуговий розряд від побудованого ним надпотужного «стовпа вольта», який складався з 2100 пар різнорідних пластин – елементів (мідь + цинк), прокладених паперовими листами, змоченими водним розчином нашатирю. Цей стовп, або батарея, як назвав її В.В. Петров, був наймогутнішим джерелом електричного струму у той час. Цим способом він показав можливість використовування електричної дуги для нагріву і плавлення металів. Відкрита дуга Петрова для зварювання стала застосовуватися тільки через 80 років. Це зробив Н.Н. Бенардос. В 1881 році він вперше застосував електричну дугу між вугільним електродом і металом для зварювання.

Н.Г. Славянов розробив спосіб дугового зварювання металевим електродом із захистом зварювальної дуги шаром флюсу.

Але, не дивлячись на винаходи, зварювання широке застосування отримала тільки після Великої Жовтневої революції, і наша країна вийшла на передові позиції в зварювальному виробництві.

В нашій країні вперше в світі були розроблені такі високопродуктивні види зварювання, як електрошлакове, у вуглекислому газі, дифузійна та інші.

Видатний внесок в розробку теоретичних основ зварювання внесли вчені В.П. Вологдін, В.П. Никітін, К.Х. Хренов, Е.О.Патон, Г.А. Миколаїв, Н.Н. Рикалін, К.В. Любавській, Б.Е. Патон і ін.

В теперішній час зварюють метали товщиною від декількох мікронів до декількох метрів. Окрім вуглецевих сталей зварюють спеціальні сталі, сплави на основі титана, цирконію, молібдену, ніобію та інших матеріалів, а також різнорідні матеріали. Зварювання стало проводитися в умовах високих температур, радіації, під водою, в глибокому вакуумі і в умовах невагомості. Швидкими темпами упроваджуються нові методи зварювання – лазерне, електронно-променеве, дифузійне, ультразвукове, електромагнітне, вибухове та інші.

Основним засобом прискорення науково-технічного прогресу і розвитку виробництва є підвищення продуктивності праці і якості роботи. В області зварювального виробництва ця задача розв'язується механізацією і автоматизацією самих зварювальних процесів, тобто перехід від ручної праці зварника до механізованої і автоматизованої.