Бюджетний рік починається з 1 квітня і завершується 31 березня
наступного року.
Проект державного бюджету складає казначейство (мінфін). При розробці бюджету враховують такі економічні показники: прогнозні темпи зростання ВВП, рівень безробіття, норми процентних ставок, динаміку цін, ситуацію на фондовому ринку, рівень податкових ставок та інші. Планування здійснюється на п'ятирічний період у цінах поточного року з відповідним щорічним коригуванням. За такий досить тривалий період часу (п'ять років) можливі помилки в прогнозних розрахунках, але, як свідчить практика, середня абсолютна помилка не перевищує 1 % від валового національного продукту або плюс чи мінус 9 млрд. ф. ст. Проект бюджету складається з двох окремих частин - розрахунок доходів та витрат. Після розгляду та затвердження кабінетом проект подається в парламент. В жовтні-листопаді кожного року Канцлер казначейства виступає у парламенті із Бюджетним посланням в якому викладаються поточний стан в економіці та державних фінансах і прогнози розвитку на середньострокову та довгострокову перспективу. Уряд також готує щорічну збірку офіційних документів про державні видатки - Білу книгу де викладає свої плани на наступні три роки. Спеціальний постійний комітет Палати громад вивчає Білу книгу і доповідає про неї перед дебатами, під час яких парламент висловлює свої зауваження. Бюджетне послання та Біла книга обговорюються у парламенті. Для вотування (розгляду-затвердження) бюджету парламент збирається на спеціальну сесію. Бюджетні права парламенту стосовно бюджетної ініціативи (можливості вносити зміни в поданий проект) є обмеженими. На практиці тільки виконавча влада може збільшити видатки державного бюджету. Але парламент для розширення обсягів видатків може чинити політичний тиск з метою внесення необхідних поправок. Крім того, парламент може пропонувати скорочення витрат. Головну роботу над проектом виконує нижня палата - палата громад. Тут діє два комітети - із розглядів видатків і доходів. Верхня палата (палата лордів) затверджує бюджет у цілому. Затверджений бюджет підписує королева Англії (це її єдина та формальна функція в бюджетному процесі). Особливість бюджетного процесу полягає в тому, що незначну частину видатків бюджету парламент не затверджує (близько 4 % від загальної їх кількості). Головним чином це видатки капітального характеру. Виконанням державного бюджету займаються казначейство, міністерства та Банк Англії, який є органом його касового виконання (заснований в 1694 р.). Для Великобританії характерним є жорсткий контроль за здійсненням бюджетних витрат (з метою їх раціональності та відповідності бюджетним призначенням).
Основна мета уряду - контролювати зростання державних видатків, тому головний наголос робиться на ефективності використання бюджетних коштів. Усі відомства самостійно ретельно аналізують виконання конкретних завдань під кутом зору результативності. Відповідальність за економію коштів та ефективність діяльності кожного окремого міністерства лежить на відповідальності його міністра. Міністерство фінансів представляє інтереси платників податків і забезпечує належний розподіл коштів між міністерствами.
Казначейство складає звіт про виконання бюджету, який у подальшому затверджується на засіданні парламенту. Звіти про фактичні видатки, що офіційно подаються до парламенту генеральним контролером-ревізором, показують підрубрика за підрубрикою як витрачалися асигновані гроші. Державне казначейство наділене надзвичайно широкими функціями, основними з яких є такі:
— розробка, складання і виконання державного бюджету;
— розробка та здійснення фіскальної політики держави;
— керівництво діяльністю Департаменту внутрішніх податків та Департаменту мита та акцизів;
— фінансово-економічне прогнозування;
— планування та контроль за громадськими витратами, підтримка балансу бюджету, вчасна та ефективна координація бюджету, складання проекту фінансового та бюджетного звіту і подання його на розгляд парламенту, осіннього звіту і декларації про громадські витрати;
— розробка монетарної політики держави, яку реалізує банк Англії;
— моніторинг та аналіз тенденції валютно-кредитної системи; продаж державних зобов'язань громадянам, компаніям та фінансовим закладам як усередині країни, так і за кордоном;
— міжнародна фінансова політика, питання позик, боргів, резервів, закордонної валюти;
— експортна політика, фінансування експорту, гарантія на випадок "політичних ризиків";
— реалізація політики з Європейським Співтовариством;
— політика надання субсидій сільському господарству, торгівлі, інфраструктурі промисловості, допомоги не досить розвинутим регіонам, що входять до ЄС, та регулювання конкуренції;
— визначення політики зв'язків із МВФ та Світовим банком, Європейським банком реконструкції та розвитку, Організацією з питань економічного співробітництва, яку реалізує Банк Англії;
— забезпечення економічного прогнозування та макроеко-номічного аналізу (коротко- та середньострокового).
Державне казначейство Великої Британії тричі на рік проводить огляди провідних напрямів економіки (попит, виробництво, прибуток, витрати, споживання, інвестиції, імпорт, експорт, інфляція, заробітна плата, зайнятість, безробіття, відсоткові ставки, торговий баланс тощо), прогнозуючи ці показники на 18 місяців.