5. Виробничі інвестиції. Їх склад і структура, джерела фінансування.

Виробничі інвестиції (капітальні вкладення) — це кошти, що направляються на розширене відтворення основних фондів та об'єктів соці­альної інфраструктури підприємства. Вони складаються із затрат на → реконструкцію, розширення, технічне переос­нащення діючих та спорудження нових підприємств, заміну основних фондів, що вибули, новими.

Етапи планування капітальних вкладень на підприємствах:

1) Обчислення необхідного обсягу виробничих інвестицій на розрахунковий період.

2) Визначення джерел фінансування капіталу.

Встановлення необхідного обсягу капіталовкладень залежить від економічної ситуації на ринку, яка може бути такою:

а) ринковий попит на продукцію підприємства задовільняється повністю і це не вимагає нарощування обсягів вироб­ництва на даному підприємстві. В цьому випадку повинно здійснюватись лише просте відтворення основних фондів за рахунок амортизаційних відрахувань. Необхідний розмір капі­талу визначається на основі даних про потребу в новому устаткуванні, цін на нього з врахуванням вартості його мон­тажу;

б) попит на продукцію підприємства є зростаючим, тому має сенс нарощування обсягів виробництва продукції з метою збільшення приросту прибутку. В цьому випадку необхідне розширене відтворення основних фондів і нарощування ви­робничої потужності підприємства шляхом реконструкції, технічного переоснащення, розширення виробництва за по­передньо розробленим проектом.

в) попит на пропоновану підприємством продукцію різко зменшився, вона втратила конкурентоспроможність. Підпри­ємство повинно модернізувати виробництво або організувати виробництво нової продукції. В цій ситуації слід здійснити докорінну перебудову техніко-технологічної бази виробниц­тва. Розрахунок необхідного обсягу капіталовкладень прово­дять аналогічно, як в попередній ситуації, але враховують значні розміри капітальних затрат на маркетингові досліджен­ня, можливу диверсифікацію виробництва.

Джерелами фінансування перелічених вище заходів, тобто відшкодування капітальних затрат, можуть бути:

• власні кошти підприємства у вигляді залучення частини нерозподіленого прибутку, доходи від реалізації цінних паперів;

• довгострокові кредити банків;

• залучення закордонних інвестицій та створення спільних підприємств;

• засоби державного бюджету, тобто централізовані капі­тальні вкладення.

6. Оцінка економічної ефективності виробничих інвестицій.

В залежності від проектів, їх значення та термінів виконання, інвестиційні затрати можна здійснювати одноразово, тобто вклавши в проект всю суму інвестицій, або частинами впродовж багатьох років. Результати від інвестиційних затрат також отримують впродовж багатьох років. У всіх проектах, які охоплюють тривалий період часу, виникає необхідність врахування фактора часу.

Простим відсотком (Sп, Pп,) називається сума, яка нараховується за початковою вартістю вкладу в кінці кожного періоду платежу обумовленого умовами інвестування. Простий відсоток частіше застосовується в короткостроковому періоді використання.

Складний відсоток (Sс, Pс) – являє собою суму доходу, яка не виплачується після кожного періоду інвестування, а приєднується до початкового складу і в наступному інвестиційному періоді сама приносить дохід.

Майбутня вартість (S) являє собою суму інвестованих у даний момент коштів і яку вони перетворяться через визначений період часу з врахуванням визначеної % ставки. Визначення майбутньої ставки пов’язано з процесом компаундування або нарощуванням - поетапне збільшення грошових коштів.

, де

S – майбутня вартість грошей

P – теперішня вартість грошей

і – відсоткова ставка (0,00)

n – кількість періодів.

Теперішня вартість (P) являє собою суму майбутніх грошових потоків приведених до даного часу з урахуванням відповідної % ставки. Дисконтування – це процес оцінки майбутніх витрат і ефектів на теперішній час впродовж розрахункового періоду. Під розрахунковим періодом розуміють термін часу від перших інвестицій в проект до часу отримання останнього економічного ефекту.

Приклад

1. Інвестиції – 100 тис. грн, тривалість періоду – 3 роки, ставка дисконту – 6%. Визначити майбутню вартість грошей.

2. Майбутня вартість грошей – 120 тис. грн, тривалість періоду – 5 років, ставка дисконту – 8%. Визначити теперішню вартість грошей.

3. Припустимо, що вартість навчання через 5 років становитиме 20000. Скільки треба мати коштів зараз, якщо дохідність депозиту 18%, а період інвестування 5 років.

Перед інвестуванням проекту необхідно оцінити його доцільність, тобто визначити наскільки вигідними будуть для підприємства ці інвестиції. Складність оцінки полягає в тому, що на результати виробництва впливають різні чинники, які необхідно не лише передбачити але й розраховувати їх вплив як на самі інвестиції, так і на одержані результати. Нині найчастіше застосовують два методи оцінки інвестиційних проектів.

Перший метод передбачає оцінку інвестицій за допомогою таких показників:

- коефіцієнта економічної ефективності інвестицій

- терміну окупності інвестицій.

1. Коефіцієнт економічної ефективності інвестицій розраховується за формулою:

Приклад

Інвестиції – 100 тис. грн, тривалість періоду – 3 роки, ставка дисконту – 6%. Визначити майбутню вартість грошей.

2. Термін окупності інвестицій є оберненою величиною до Е і визначається формулою:

Приклад

Інвестиції – 100 тис. грн, тривалість періоду – 3 роки, ставка дисконту – 6%. Визначити майбутню вартість грошей.

Інвестиції вважаються ефективними у випадках за такої умови:

Застосувавши дану методику варто мати на увазі, що вона не враховує фактор часу і всі грошові потоки, що пов’язані з інвестиціями. Тому їх варто використовувати у випадках, коли не потрібно високої точності в розрахунках.

Другий метод

Більш досконалими є методи оцінки ефективності інвестицій, що базуються на аналізі грошових потоків. Вони притаманні ринковій економіці, є більш точними, оскільки враховують фактор часу.

Під грошовими потоками розуміють кошти, які утворюються в результаті реалізації проекту. До грошових потоків включають чистий прибуток (ЧП) і амортизацію (А). В складі грошових потоків необхідно виділяти додаткові грошові потоки (ДГП). ДГП – це сума коштів, ка утворюється від реалізації інвестиційного проекту.

Додатковий грошовий потік – це сума додаткового чистого прибутку (ДЧП) і додаткового приросту амортизаційних відрахувань (ДПАВ).

Для оцінки інвестицій застосовують такі показники:

- чисту приведену вартість (NPV);

- індекс прибутковості (Pi);

- внутрішню ставку доходу (прибутку) (IRR).

1. Чиста теперішня вартість грошових потоків визначається за формулою:

Bt – вигоди за проектом

Ct – витрати за проектом.

2. Другий показник – індекс прибутковості дозволяє визначити, в якій мірі зростає вартість підприємства (заробіток інвестора на одну грошову одиницю інвестицій). Визначається за формулою:

I – інвестиції у проект.

Проект приймається, якщо NPV є додатковою величиною, а Pi більший одиниці.

3. Третій показник – внутрішня ставка доходності – економічний зміст відображає норму дисконту, за якою чиста приведена вартість дорівнює 0.

Якщо дисконтна ставка перевищує внутрішню ставку доходу, чиста теперішня вартість є від’ємною.

Приклад задача 3 «Ситуаційні задачі з дисципліни УП»

Питання для самостійного вивчення:

1. Інноваційна діяльність та напрямки її розвитку в Україні.

2. Особливості оцінювання економічної ефективності інновацій у промисловому виробництві.

3. Оцінювання інвестиційної привабливості підприємства.

4. Основні чинники підвищення ефективності та ризики в інвестиційній діяльності підприємства.

5. Капітальне будівництво як спосіб реалізації виробничих інвестицій.

6. Чинники та умови активізації інвестиційної діяльності.