2. Головні поняття охорони праці.

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності працівників під час трудової діяльності. Таким чином, об’єктом охорони праці є здоров’я і працездатність людини, а предметом – засоби і заходи, спрямовані на їхнє збереження.

Правові заходи охоплюють законодавчі акти загального та спеціального призначення.

До загальних законодавчих актів з питань охорони праці відносять:

• Конституцію України;

• Кодекс законів про працю;

• Закон України "Про охорону праці";

• Закон України " Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Дія загальних законодавчих актів поширюється на всі об’єкти господарювання незалежно від форм власності і видів їхньої діяльності.

До спеціальних законодавчих актів про охорону праці відносять:

• Державні стандарти безпеки праці;

• Міжгалузеві та галузеві нормативні акти з питань охорони праці (Будівельні норми і правила, Санітарні норми, Правила безпечної експлуатації електроустановок, Правила пожежної безпеки та інші).

• Нормативні акти, що діють в межах об’єкта господарювання (Положення про систему управління охороною праці на об’єкті господарювання, Положення про службу охорони праці на об’єкті господарювання, Положення про комісію з питань охорони праці на об’єкті господарювання, Положення про роботу уповноваженого трудового колективу з питань охорони праці, Положення про навчання і перевірку знань з охорони праці, Положення про порядок атестації робочих місць щодо їхньої відповідності нормативним актам з питань охорони праці та інші).

Сфера дії спеціальних законодавчих актів поширюється на окремі галузі виробництва, види господарсько-економічної діяльності, окремі об’єкти господарювання.

Соціально-економічні заходи передбачають використання економічних методів управління охороною праці і охоплюють:

• обов’язкове соціальне страхування працівників від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

• пільги і компенсації за роботу в шкідливих і небезпечних умовах праці.

Організаційно-технічні заходи направлені на забезпечення такого рівня організації праці та таких інженерно-технічних рішень з безпеки праці, які б виключили вплив на працівників шкідливих та небезпечних виробничих чинників.

Санітарно-гігієнічні заходи передбачають проведення наукових досліджень щодо впливу виробничих чинників на здоров’я людини та встановлення гранично-допустимих рівнів цих чинників на робочих місцях, а також лабораторних досліджень з метою встановлення відповідності умов праці на робочих місцях вимогам нормативних актів з питань охорони праці.

Лікувально-профілактичні заходи вимагають обов’язкового проходження попереднього та періодичних медичних оглядів для певних категорій працівників з метою збереження їхнього здоров’я чи здоров’я людей, які контактують з ними, а також передбачають особливі вимоги до охорони праці жінок, неповнолітніх осіб та інвалідів.