- •Навчальна дисципліна – основи охорони праці Лекція 5. Основи фізіології та гігієни праці.
- •Хід заняття:
- •Навчальні питання лекції
- •1. Основи фізіології праці.
- •2. Закон “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”.
- •Забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення
- •Державна санітарно-епідеміологічна експертиза
2. Закон “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”.
У нашій країні гігієна праці спрямована на вивчення впливу на організм людини виробничих чинників з метою наукового обґрунтування гігієнічних нормативів і засобів профілактики професійних захворювань та інших несприятливих наслідків впливу трудового процесу та умов праці на працівників. Виробнича санітарія – це система організаційних, гігієнічних, санітарно-технічних заходів та засобів, яка спрямована на запобігання виробничій небезпеці, зумовленій шкідливими чинниками. Міжнародна організація праці розглядає професійну гігієну як діяльність, спрямовану на запобігання виробничому травматизму та професійним захворюванням, а також на поліпшення умов праці та виробничого середовища. Отож, гігієна праці та виробнича санітарія в системі охорони праці нашої країни забезпечують головну мету професійної гігієни, яка визначена спільним комітетом Міжнародної організації праці та Всесвітньої організації охорони здоров’я як сприяння та підтримка найвищого рівня фізичного, психічного і соціального благополуччя працівників в усіх видах трудової діяльності, захист працівників у їхній професійній діяльності від ризиків, пов’язаних із несприятливими для здоров’я чинниками.
Діяльність людини, залежно від умов реалізації та особливостей технологічних процесів, може здійснюватися у виробничому середовищі, величини чинників якого суттєво відхиляються від їхніх природних величин, бажаних для забезпечення нормального функціонування організму людини. Наслідком таких відхилень величин чинників виробничого середовища від природних фізіологічних норм для людини, залежно від ступеня цього відхилення, можуть бути різного характеру порушення функціонування окремих систем організму або організму загалом – часткові або повні, тимчасові чи постійні.
Уникнути небажаного впливу техногенної діяльності людини на стан виробничого середовища і довкілля загалом практично нереально. Тому метою гігієни праці є встановлення таких граничних відхилень від природних фізіологічних норм для людини, таких допустимих навантажень на організм людини за окремими чинниками виробничого середовища, а також таких допустимих навантажень на організм людини у разі комплексної дії цих чинників, які не будуть викликати негативних змін у функціонуванні організму людини і окремих його систем зараз, так і генетичних у майбутніх поколінь. Оцінювання умов праці є основою для вжиття заходів, необхідних для запобігання небезпекам або принаймні зведення їхньої вірогідності до мінімуму.
Забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення
Вирішення питань виробничої санітарії та професійної гігієни в нашій країні забезпечує закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, який регулює суспільні відносини, що виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов’язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду.
Санітарне та епідеміологічне благополуччя населення – оптимальні умови життєдіяльності, що забезпечують низький рівень захворюваності, відсутність шкідливого впливу на здоров’я населення чинників навколишнього середовища, а також для виникнення і поширення інфекційних захворювань. Забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення доцільно розглянути з погляду обов’язків та прав фізичних та юридичних осіб в цьому питанні.
Відповідно до закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” громадяни мають право на:
безпечні для здоров’я і життя харчові продукти, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побут, відпочинок та навколишнє природне середовище;
участь у розробці, обговоренні та громадській експертизі проектів, програм і планів забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;
відшкодування шкоди, завданої їхньому здоров’ю внаслідок порушення санітарного законодавства підприємствами, установами, організаціями та іншими громадянами;
достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров’я, здоров’я населення, а також про наявні і можливі чинники ризику для здоров’я.
Відповідно до цього закону громадяни зобов’язані:
піклуватись про своє здоров’я та здоров’я і гігієнічне виховання своїх дітей, не шкодити здоров’ю інших громадян;
брати участь у проведенні санітарних і протиепідемічних заходів;
проходити обов’язкові медичні огляди та робити щеплення у передбачених законодавством випадках;
виконувати розпорядження та вказівки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби під час здійснення ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду.
Підприємства, установи й організації мають право на:
одержання від органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, органів і закладів охорони здоров’я інформації про стан здоров’я населення, санітарну та епідемічну ситуацію, нормативно-правові акти з питань забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя та санітарні норми;
відшкодування збитків, завданих їм через порушення санітарного законодавства іншими підприємствами, установами, організаціями та громадянами.
Підприємства, установи та організації зобов’язані:
за пропозиціями посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби розробляти і здійснювати санітарні та протиепідемічні заходи;
на вимогу посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби надавати безоплатно зразки сировини і матеріалів, продукції для проведення санітарно-епідеміологічної експертизи;
забезпечувати лабораторний контроль за виконанням вимог санітарних норм щодо безпеки використання шкідливих для здоров’я речовин та матеріалів, утворюваних внаслідок їхньої діяльності викидів, скидів, відходів, а також готової продукції;
виконувати розпорядження і вказівки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби під час здійснення ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду;
за поданням посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби негайно усувати від роботи, навчання осіб, які є носіями інфекційних захворювань, хворих на інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими;
негайно інформувати органи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби про надзвичайні події і ситуації, що становлять загрозу здоров’ю населення, санітарному та епідемічному благополуччю;
відшкодувати працівникам та громадянам шкоду, завдану їхньому здоров’ю через порушення санітарного законодавства.
