4. Порівняльний фонологічний і фонетичний аналіз консонантизму слов’янських мов.

Залежно від місця і способу творення, від участі голосу і шуму, твердості й м'якості приголосні східнослов'янських мов поділяються на певні групи.

За місцем творення приголосні поділяють на губні та язикові.

Губні приголосні в свою чергу поділяються на губно-губні (білабіальні), які вимовляються при зближенні нижньої губи з верхньою (укр. б, п, в, м; рос. б, б', п, п', м, м'; біл. б, б', п, п', м, м', в, в') та губно-зубні (лабіально-дентальні), які вимовляються при зближенні нижньої губи з верхніми зубами (укр. в, ф; рос. в, в', ф, ф'\ біл. в', ф, ф').

В українській і білоруській мовах приголосна в не оглушується у ф, але в ряді випадків змінюється на нескладовий у: укр. учора, воук, прауда, леу, day (орфогр. вчора й учора, вовк, правда, лев, дав); біл. учора, воук, прауда, леу, day.

За дією основного активного мовного органа язикові приголосні поділяються на передньоязикові, середньоязикові, задньоязикові та фарингальні (або глоткові).

Передньоязикові приголосні за положенням кінчика язика поділяються на зубні (дорсальні), альвеолярні (апікальні) та какумінальні. Якщо кінчик язика зближується з зубами, то утворюються зубні приголосні. До зубних належать: в українській мові —д, д', т, т', з, з', с, с', л, л', н, н', ц, ц'\ у російській — д, д', т, т', з, з', с, с . ц, л, л , н, н'; у білоруській — д, %', т, ц', з, з', с, с , ц, л, л', н, н'. Якщо кінчик язика зближується з альвеолами, то утворюються альвеолярні приголосні. До альвеолярних належать: в українській мові ж, ч, ш, дз, р, р'; у російській — ж, ж, ч , ш, ш, р, р'; у білоруській — ж, ч, ш, р.

До середньоязикових приголосних у сучасних східнослов'янських мовах належить фонема й, яка утворюється підняттям середньої спинки язика, що зближується з твердим піднебінням.

При вимові задньоязикових (в українській мові г, к, х; у російській — г, г', к, к', х, х'; у білоруській — г, г', к, к', х, х') задня спинка язика зближується або змикається з м'яким піднебінням.

До фарингальних (або глоткових) в українській мові належить приголосна фонема г.

За способом творення приголосні поділяються на зімкнені (або проривні), щілинні (або фрикативні), зімкнено-прохідні та зімкнено - щ і л и н н і (або африкати).

При утворенні зімкнених (проривних) звуків мовні органи змикаються і під тиском видихуваного повітря прориваються крізь зімкнення. До зімкнених належать: в українській мові б, п, д, д', т, т', г, к; у російській — б, б', п, п , д, д', т, т', г, г', к, к'; у білоруській — б, б', п, п', д, т, к, к .

Щілинні (фрикативні) приголосні утворюються тоді, коли при зближенні мовних органів виникає щілина, через яку проходить повітря. До них належать: в українській мові в, ф, з, з', с, с , ж, ш, , г, х; у російській — в, в', ф, Ф', з, з', с, с , ж, ж', ш, ш'', х, х'; у білоруській— в, в', ф, ф', з, з', с, с', ж, ш, г, г', х, х'.

До зімкнено-прохідних приголосних належать: в українській мові л, л , р, р', м, м, н'; у російській— л, л, р, р', м, м , н, н'; у білоруській—л, л', р, м, м', н, н'.

Приголосна м утворюється при зімкненні губів, а н — при зімкненні язика з зубами, у зв'язку з чим опускається піднебіння і видихуваний струмінь повітря спрямовується в носову порожнину. При утворенні л, л' кінчик язика змикається з альвеолами, при цьому обидва боки язика опускаються й утворюють прохід, через який повітря виходить із ротової порожнини. Тому л, л називають ще боковими.

При утворенні р (р') кінчик язика дрижить: відбувається періодичне коливання мовного органа. Тому р називають ще дрижачим, або вібрантом.

Дозімкнено-щілинних (африкатів) належать приголосні, при утворенні яких зімкнення поступово переходить у щілину і приголосний не закінчується вибухом. Отже, африката — це приголосний, утворений злиттям проривного приголосного з фрикативним того ж місця творення з зімкнуто-щілинною артикуляцією. Сюди належать в українській мові ч, ц, ц', у російській — ц, ч'; у білоруській — ц, ц'', ч.

За участю голосу і шуму приголосні поділяються на шумні та сонорні.

Серед шумних розрізняють дзвінкі й глухі приголосні. Дзвінкі приголосні утворюються за участю голосу й шуму, глухі — самим шумом.

У переважній більшості дзвінкі й глухі приголосні утворюють пари дзвінкий — глухий: в українській мові б — п, г — х, ґ — к, д — т, д' — т', ж — ш, № — ч, %—ц, %'—ц', з — с, з'— с'; непарним глухим є ф; у російській мові б— п, б'—п', в — ф, в'—ф', г — к, г' — к', д — т, д' — т', ж — ш, ж' — ш', з — с, з'—с'; непарни-ми глухими є х, х', ц, ч' у білоруській мові б — п, б' — п', д — т', ж — ш , з — с, з' — с', г — х, г'—х' непарними виступають глухі к, к', ф, ф', ц.

Сонорні приголосні утворюються за участю голосу й шуму, але переважає в них голос. До сонорних належаты в українській мові р, р', л, л', н, н',м, й, в; у російській мові р, р', л, л', н, н', м, м',й; у білоруській — р, л, л, н, н', м, м', й, в, в'.

Приголосні р, л — плавні; м, н — носові. Як бачимо, в російській мові до сонорних не належить в. Це пояснюється тим, що сонорні не мають відповідних парних глухих.

За твердістю й м'якістю приголосні поділяються на тверді й м'які. У більшості вони утворюють пари твердий — м'який. В українській мові тверді фонеми д, т, з, с, ц, л, н, р яким відповідають м'які фонеми д', т', з', с', ц', л', н', р',; до непарних м'яких фонем належить й; до непарних твердих — б, п, в, ф, м, ж, ч, г, к, х. У позиції перед і, а іноді й перед 'a_, 'у (орфогр. я, ю) названі фонеми пом'якшуються (б'ік. п'ік, в'ікно, м'іра, к'увет, г'ір, бур'ак, ж'ур'і), але перед е, и пом'якшення не відбувається (небо, бик та ін.).

У російській мові тверді фонеми б, п, в, ф, м, д, т, з, с, р, л, н, г, к, х, ж, ш мають м'які відповідники б', п, в', ф', м , д', т', з', с', р', л, н', г', к', х', ж', ш', до непарних твердих (стверділих) фонем належить ц; до непарних м'яких — й, ч'.

У білоруській мові тверді фонеми б, п, в, ф, м, д, т, з, с, л, н, г, к, х мають відповідні м'які б", п', в', ф', м'", І', ц', з', с', л', н', г', к', х'\ до непарних твердих (стверділих) фонем належать ж, ч, т, ц, р; фонема й — м'яка непарна.

У російській і білоруській мовах тверді приголосні пом'якшуються не лише перед (и), а й перед е рос. тон — т'эн', вада — вад'э, брат' — б'эру; біл. тон — ц'эн', брац' — б'ару.