Тема 5 реструктуризація підприємства

5.1. Сутність та форми реструктуризації підприємства

У світовій і вітчизняній теорії та практиці одним із поширених засобів фінансового оздоровлення підприємств є реструктуризація.

Згідно з законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» під реструктуризацією підприємства розуміється здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зокрема шляхом його поділу з переходом боргових зобов’язань до юридичної особи, що не підлягає санації, на зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, підвищенню ефективності виробництва, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції та повному або частковому задоволенню вимог кредиторів

В літературних джерелах, присвячених дослідженню реструктуризації підприємств, залежно від характеру застосовуваних заходів розрізняють такі форми реструктуризації:

- реструктуризація виробництва;

- реструктуризація активів;

- фінансова реструктуризація;

- корпоративна реструктуризація (реорганізація).

Реструктуризація виробництва передбачає внесення змін до організаційної та у виробничо-господарської сфери підприємства з метою підвищення його рентабельності та конкурентоспроможності. Ідеться насамперед про такі заходи:

1. зміна керівництва підприємства;

2. упровадження нових, прогресивних форм та методів управління;

3. диверсифікація асортименту продукції;

4. поліпшення якості продукції;

5. підвищення ефективності маркетингу;

6. зменшення витрат на виробництво;

7. скорочення чисельності зайнятих на підприємстві.

Реструктуризація активів (докладніше – дивись тему 4) передбачає такі заходи:

1. продаж частини основних фондів;

2. продаж зайвого обладнання, запасів сировини та матеріалів тощо;

3. продаж окремих підрозділів підприємства;

4. зворотний лізинг;

5. реалізація окремих видів фінансових вкладень;

6. рефінансування дебіторської заборгованості.

Фінансова реструктуризація пов’язана зі зміною структури й розмірів власного та позичкового капіталу, а також зі змінами в інвестиційній діяльності підприємства. Отже, це такі заходи:

1. реструктуризація заборгованості перед кредиторами;

2. одержання додаткових кредитів;

3. збільшення статутного фонду;

4. заморожування інвестиційних вкладень.

Найскладнішим видом реструктуризації є корпоративна реструктуризація. Остання передбачає реорганізацію підприємства, що має на меті змінити власника статутного капіталу, створення нових юридичних осіб і (або) нову організаційно-правову форму діяльності. У межах такої реструктуризації виокремлюють такі види реорганізації:

1. спрямована на укрупнення підприємства (злиття, приєднання, поглинання);

2. спрямована на подрібнення підприємства (поділ, виділення);

3. без змін розмірів підприємства (перетворення).

Перш ніж вдаватися до санаційної реорганізації, слід поглиблено проаналізувати фінансово-господарський стан підприємства, яке перебуває у кризі, з огляду на основні характеристики його діяльності. На основі результатів аналізу робиться висновок про санаційну спроможність підприємства. Якщо прийнято рішення про його реорганізацію, потрібно розробити план реорганізаційних заходів, який має містити:

• економічне обґрунтування необхідності проведення реструктуризації;

• пропозиції щодо форм та методів реорганізації;

• витрати на здійснення реструктуризації та джерела їх фінансування;

• конкретні заходи, спрямовані на реалізацію плану;

• оцінювання ефективності проекту реструктуризації.

У плані слід відбити переваги вибраних організаційних форм і методів реструктуризації. У разі реорганізації слід показати, - які переваги дістане підприємство в результаті зміни організаційно-правової форми, відокремлення окремих структурних підрозділів приєднання інших підприємств.

5.2. Реорганізація, спрямована на укрупнення i підприємств

До основних форм реорганізації, результатом яких є укрупнення підприємств, належать

- злиття кількох підприємств в одне;

- приєднання одного або кількох підприємств до одного;

- їх взаємне поглинання.

До основних мотивів, які можуть спонукати санатора до реорганізації поглинанням, приєднанням чи злиттям з підприємством, що перебуває у фінансовій кризі, можна віднести такі:

• ефект синергізму. Синергізм — це умова, за якої загальний результат є більшим від суми часток. Коли йдеться про реорганізацію, спрямовану на використання ефекту синергізму, вартість підприємства в її результаті перевищує сумарну вартість окремих підприємств до реорганізації;

• прагнення заволодіти ліцензіями, патентами, ноу-хау, які є в розпорядженні підприємства, що перебуває в кризі;

• отримання надійного постачальника факторів виробництва (наприклад, сировини чи комплектуючих);

• податкові переваги. Прибуткова фірма може придбати компанію, яка має від’ємний об’єкт оподаткування, і таким чином отримати економію на податкових платежах;

• попередження захоплення компанії великими корпоративними «хижаками» та збереження контролю над підприємством.

В економічній літературі розрізняють такі форми злиття:

- горизонтальне злиття — це об’єднання двох фірм, які виробляють однаковий тип товару чи надають однакові послуги;

- вертикальне злиття — це злиття одного підприємства з його постачальником сировини чи споживачем продукції.

Злиття кількох підприємств в одне як форма санаційної реорганізації, означає об’єднання підприємства (або кількох підприємств), яке перебуває у фінансовій кризі, з іншим, фінансово стійким підприємством (кількома підприємствами). У разі злиття підприємств, усі майнові права та обов’язки кожного з них переходять до новоствореного підприємства.

Бухгалтерські баланси підприємств консолідуються: активи і пасиви підприємств, що реорганізуються, у повному обсязі передаються підприємству-правонаступнику; підприємства, які злилися, припиняють господарську діяльність і втрачають свій юридичний статус.

Загальну схему реорганізації підприємства злиттям умовно розподіляють на такі етапи:

Перший етап- прийняття рішення про реорганізацію злиттям.

Другий етап - укладається угода між підприємствами, що реорганізуються, та засновниками правонаступника про умови реорганізації.

Третій етап - перевірка фінансово-господарської діяльності підприємств, що реорганізуються, аудиторською фірмою

Четвертий етап - проведення засновницьких зборів юридичної особи, яка виникає в результаті злиття, і підготовка установчіх документів підприємства-правонаступника.

Пятий етап - акції (або частки) у статутних капіталах товариств, що реорганізуються, обмінюються на письмові зобов’язання про видачу відповідної кількості акцій (часток) створюваного товариства.

Шостий етап - збори засновників новостворюваного підприємства затверджують його статут та інші засновницькі документи, після чого здійснюється державна реєстрація підприємства.

Сьомий етап - остаточно узгоджуються та підписуються передавальні баланси між підприємствами-попередниками та підприємством-правонаступником.

Восьмий етап — вилучення підприємств-правопопередників із державного реєстру.

Реорганізація приєднанням - це спосіб корпоративної реструктуризації, який передбачає приєднання всіх прав та обов’язків однієї або кількох юридичних осіб — правопопередників до іншої юридичної особи — правонаступника. У результаті такої реструктуризації підприємства, що приєднуються, вилучаються з державного реєстру та втрачають свій юридичний статус.

Порядок реорганізації підприємства приєднанням майже такий самий, як у разі злиття. Проте реорганізація приєднанням має певні особливості, зумовлені тим, що в результаті приєднання нова юридична особа не створюється, а лише вносяться зміни до засновницьких документів вже функціонуючого правонаступника. Ці зміни можуть бути пов'язані зі збільшенням статутного фонду підприємства, до якого здійснюється приєднання, зміною складу його засновників чи організаційно-правової форми.

Щодо зміни організаційно-правової форми підприємства-правонаступника можливі два варіанти:

- форма організації бізнесу лишається незмінною (вносяться зміни лише до засновницьких документів стосовно правонаступництва, розміру статутного фонду та складу засновників);

- підприємство-правонаступник змінює форму організації бізнесу (перетворення). При цьому спочатку одна чи кілька юридичних осіб приєднуються до правонаступника, а потім він реорганізується шляхом перетворення.

Поглинання - це форма реорганізації, що полягає в придбанні корпортивних прав фінансово-неспроможного підприємства підприємством-санатором.

Поглинуте підприємство може або зберегти свій статус юридичної особи і стати дочірнім підприємством санатора, або бути приєднаним до підприємства-санатора і стати його структурним підрозділом, втративши при цьому юридичний статус. Майже всі права та зобов’язання боржника переходять до правонаступника.

5.3. Реорганізація підприємств, спрямована на їх розукрупнення

До розукрупнення підприємства (поділ, виокремлення) вдаються в таких основних випадках:

• якщо в підприємства поряд із прибутковими секторами діяльності є багато збиткових виробництв. Метою розукрупнення при цьому є виокремлення підрозділів, які є санаційно спроможними, і їх подальше фінансове оздоровлення. Структурні підрозділи, які не підлягають санації, залишаються в організаційній структурі підприємства, яке з часом оголошується банкрутом;

• у разі високого рівня диверсифікації сфер діяльності підприємств, які підлягають санації. Якщо до таких підприємств виявляють інтерес кілька інвесторів (санаторів), котрі цікавляться різними ділянками виробництва, то в результаті розукрупнення, кожний з інвесторів може вкласти кошти в ту сферу, яка його найбільш приваблює, не обтяжуючи себе при цьому непрофільними виробничими структурами;

• коли йдеться про передприватизаційну підготовку державних підприємств з метою підвищення їх інвестиційної привабливості;

• за рішенням антимонопольних органів. Якщо підприємство - монопольне утворення зловживає монопольним становищем на ринку, може бути прийняте рішення про примусовий його поділ.

Зауважимо, що головною метою розукрупнення підприємств, які перебувають у фінансовій кризі, є виокремлення санаційно спроможних виробничих підрозділів (виробництв) для проведення їх фінансового оздоровлення й оформлення як самостійних юридичних осіб. Цей напрямок реорганізації дає змогу зосередитися на окремих стратегічних сферах діяльності підприємства, керуючись принципом: економічно доцільнішим є «утримати на поверхні життєздатну частину боржника, ніж дати потонути всьому підприємству».

поділом. Поділ — це спосіб реорганізації, який полягає в тому, що юридична особа припиняє свою діяльність, а на ‘ії базі створюється кілька нових підприємств, оформлених у “дяді самостійних юридичних осіб.

У результаті поділу підприємства до новостворених підприємств за розпрдальним актом (балансом) у відповідних частинах переходять дайнові права і обов’язки (активи та пасиви) реорганізованого підпри- єМСТва-іЗг^ьну схему реорганізації поділом унаочнює рис. 8.4.

Рис. 8.4. Етапи реорганізації підприємств поділом

Реорганізація підприємства поділом характеризується такими особливостями.

1. У рішенні про реорганізацію неодмінно мають бути положення, які визначають спосіб розподілу між правонаступниками сум статутного, резервного та інших фондів, що становлять капітал підприємства.

2. Угода про реорганізацію укладається між групами засновників підприємств, які створюються в результаті поділу.

3. У підготовці установчих документів кожного новостворе- ного підприємства має бути враховано, що воно утворюється поділом і перебирає на себе у відповідній частині майнові права та обов’язки реорганізованого підприємства.

4. Підприємствами-правонаступниками та підприємством, яке реорганізується, підписується роздільний баланс.

5. Угода про реорганізацію поділом має містити:

1. повний перелік та обсяг активів і пасивів балансу, що підлягають передачі кожному правонаступнику;

2. строк складання розподільного балансу з розшифруван- нями кожної статті цього балансу.

6. Якщо кількість засновників підприємства, котре реорганізується, менша за кількість підприємств, що створюються в результаті поділу, то частка кожного засновника в його статутному фонді відповідним чином розподіляється між новоствореними підприємствами. Кожен із засновників стає співзасновником усіх (або деяких) із підприємств-правонаступників. Внесками засновників до статутного фонду таких підприємств є їх частки у статутному фонді підприємства, що реорганізується.

Реорганізація виокремленням. Згідно із Законом «Про підприємства в Україні» підприємство може бути створене в результаті виокремлення зі складу діючого підприємства одного чи кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об’єднань згідно з рішенням їх трудових колективів і за згодою власників або уповноваженого ними органу. Під час виокремлення з підприємства одного чи кількох нових підприємств до кожного з них переходять за розподільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов’язки реорганізованого підприємства.

Реорганізація виділенням передбачає, що частина активів і пасивів підприємства, яке реорганізується, передається правонаступнику або кільком правонаступникам, утворюваним унаслідок реорганізації. Підприємство, що реорганізується, продовжує свою фінансово-господарську діяльність. Воно не втрачає стату-

ВЦ юридичної особи, а лише вносить зміни до установчих доку- І&ентів згідно з чинним законодавством.

Н Коли йдеться про виокремлення, нова юридична особа (особи) Створюється з використанням лише частини належного реорганізованому підприємству майна. Залишкова частина є базою для продовження господарської діяльності. Етапи реорганізації підприємства виокремленням здебільшого збігаються з тими, які були описані в разі реорганізації поділом. Виняток становить останній етап, оскільки під час виокремлення реорганізоване підприємство не виключається з державного реєстру. Виокремлення засновників, якщо створюється юридична особа в результаті виокремлення, є не обов’язковим. Засновником юридичної особи, створюваної в результаті виділення, може бути реорганізоване підприємство. При цьому ново- створена юридична особа може бути дочірнім підприємством.