1.2 Основні класи неорганічних сполук

Усі неорганічні сполуки, які існують в природі, поділяють на чотири класи: кислоти, основи, оксиди, солі. Вони відрізняються між собою за властивостями та складом.

Табл.1.1 Основні клас неорганічних сполук

Оксиди	Основи	Кислоти	Солі
це неорганічні сполуки, які складаються з двох хімічних елементів, одним із яких є Оксиген	це неорганічні сполуки, які складаються з металу та гідроксильної групи ОН	це неорганічні сполуки, які складаються з Гідрогену та кислотного залишку	це неорганічні сполуки, які складаються з металу та кислотного залишку

Рис.1.3 Класифікація неорганічних сполук

Табл.1.2 Таблиця кислот

Розділ 2. Метали і сплави

2.1 Загальна характеристика металів. Фізичні властвості металів

Металічні елементи займають в основному ліву нижню частину Періодичної системи хімічних елементів Д. І. Менделєєва. До металічних елементів належать ті елементи, в чиїх атомах на зовнішньому електронному рівні перебуває невелике (від одного до чотирьох) число електронів, які атоми можуть легко віддавати.

Метали мають низку Загальних фізичних властивостей:

— електропровідність;

— теплопровідність;

— металічний блиск;

— пластичність (ковкість);

— зазвичай високу твердість;

— найчастіше перебувають у твердому агрегатному стані.

Про приналежність речовини до металів не можна судити тільки за однією ознакою. Так, деякі неметали можуть проводити електричний струм (графіт), мають металічний блиск (йод), мають пластичність (пластична сірка). Таким чином, відносити ту чи іншу просту речовину до металів або неметалів можна тільки за сукупністю ознак.

Загальні фізичні властивості металів (електропровідність, теплопровідність, блиск тощо) пояснюються наявністю рухливих електронів, інакше кажучи, особливим характером металічного зв’язку.

Рис.2.1 Схематичне зображення будови кристалічної решітки металів

Рис. 2.2 Схематичне зображення хаотичного руху вільних електронів («електронного газу») між вузлами кристалічної решітки

Однак різні метали все-таки мають різні фізичні властивості, такі, як температура плавлення, густина тощо. Ці властивості багато в чому залежать від кристалічних структур металів.

Завдяки металічному зв’язку окремі шари в кристалах металів можуть зміщуватися відносно один одного. Це надає металам пластичності (ковкості) — здатності змінювати свою форму без розриву хімічних зв’язків.

Рис.2.3 Порівняння процесів деформації речовин з магічно. та йонною кристалічними гратками

Найбільш ковким металом є золото — з 1 г золота можна витягнути дріт завдовжки 2,4 км і завтовшки в кількасот разів менший від товщини волосся. Водночас метал сурма дуже крихкий — його навіть можна розтирати на порошок у ступці.

2.2 Сплави

Оскільки різні метали мають подібні металічні зв’язки, а в ряді випадків утворюють подібні металічні кристали, то багато з них при переході в розплавлений стан можуть змішуватися один з одним, утворюючи сплави. Сплави мають більш різноманітні властивості порівняно з металами, тому в промисловості рідко використовують чисті метали.

У більшості випадків для виготовлення деталей різних машин та приладів застосовують сплави. Так, мідь, олово й цинк — це м’які метали, тимчасом як сплав на їхній основі — бронза — дуже твердий, тому бронзу люди здавна використовували для виготовлення зброї, плугів та інших виробів, де потрібна підвищена твердість. Сплав олова зі свинцем (третник) застосовують при паянні, тому що він має порівняно низьку температуру плавлення. Найпоширенішими зі сплавів є чавун і сталь — сплав заліза з вуглецем та іншими неметалами.