2.2.Фактори, що визначають спритність.

Бути спритним – означає вміти керувати своїми рухами, володіти руховою вправністю, добре орієнтуватися в просторі і в часі, виконувати задані дії з великою точністю; узгоджувати роботу м’язів із заданим темпом і ритмом, точно диференціювати величину м’язових зусиль, уміти поєднувати рух різних частин тіла, зберігати рівновагу. При підготовці футболістів 8-10 років розвитку цієї якості необхідно приділяти максимальну увагу.

Серед факторів, що обумовлюють спритність, необхідно відзначити наступні:

- здатність людини свідомо сприймати, контролювати рухові завдання; формувати план і спосіб виконання рухів;

- рухову пам'ять: будь-який новий рух чи рухова дія завжди виконується на основі вже існуючих попередніх рухів. Набутий руховий досвід завжди виступає координаційною основою, на якій будується засвоєння нових рухових дій. Чим більший запас рухових комбінацій має учень, чим більшим обсягом рухових навичок він володіє, тим вищий у нього рівень розвитку спритності і тим легше йому засвоювати нові рухові дії. В цьому контексті треба відзначити, що спритність тісно пов'язана з прудкістю, силою, гнучкістю і навіть витривалістю;

• ефективну внутрішньо- і міжм'язову координацію, яка дозволить успішно управляти силовими, часовими і просторовими параметрами рухів;

• адаптаційні можливості різних аналізаторів відповідно до специфічних особливостей конкретного виду рухової діяльності. Під впливом тренування функції багатьох аналізаторів поліпшуються.

Основні прояви спритності у дітей 8-10 років:

1. Спритність, що проявляється з предметами (метання і ловля, маніпуляції з предметами «ручна умілість»).

2. Спритність проявляється в швидкості зміни пози (встати, лягти, сісти).

3. Спритність проявляється в різних видах пересувань (ходьба, біг, лазіння, повзання, подолання перешкод).

4. Спритність проявляється в руховій діяльності супротиву (перетягування, перештовхування, виривання м’яча у суперника, елементи боротьби).

5. Спритність проявляється в командних діях, що вимагають тактичної узгодженості.

2.3. Методи розвитку спритності.

Розглянувши фактори, що визначають спритність у футболістів 8-10 років необхідно приділити основну увагу розвитку координаційних здібностей.

Координованість рухів (спритність) у дівчаток має більш високі темпи біологічної розвитку від 8 до 9 та від 10 до 11 років; у 11–12 років темпи приросту середні; від 12 до 14 років координованість погіршується, а в подальшому відновлюється та стабілізується.

У хлопчиків високі темпи біологічного розвитку цієї здатності припадають на вікові періоди 8–9 та 11–12 років; з 13 до 14 років – середні темпи приросту. Вікові періоди від 9 до 10, від 12 до 13 та від 14 до 17 років характеризуються відносною стабілізацією координованості рухів, тобто суттєвих позитивних або негативних змін не відбувається (Л. Волков, 2001).

У рівні розвитку координаційних здатностей обдаровані діти практично не поступаються дорослим людям.

Віковий період з 6–7 до 10–12 років – найбільш сприятливий для розвитку координаційних здатностей за допомогою спеціально організованої рухової методики.

Спираючись на результати спеціальних досліджень, В.М.Платонов і М.М.Булатов виділяють такі відносно самостійні види координаційних здібностей:

• здатність оцінювати і регулювати динамічні і просторово-часові параметри рухів;

• здатність зберігати стійку рівновагу;

• здатність відчувати і засвоювати ритм;

• здатність довільно розслабляти м'язи;

• здатність узгоджувати рухи в руховій дії.

У цілісній руховій діяльності ці здібності проявляються у взаємодії. При цьому у певних ситуаціях окремі здібності відіграють провідну роль, інші — допоміжну.

Кожен вид рухової діяльності обумовлює провідну координаційну здібність. Розглянемо основні фактори та методичні положення, що детермінують розвиток різних координаційних здібностей.