3.1 Методи захисту довкілля
Характер задач для вирішення проблем захисту біосфери |
||||
технологічний |
економічний |
санітарно-біологічний |
гігієнічний |
екологічний |
Класифікація методів захисту довкілля
Під методами захисту навколишнього середовища розуміють комплекс технологічних, технічних і організаційних методів, що спрямовані на зниження або повне виключення забруднення біосфери.
Вважаючи, що проблема захисту біосфери вимагає одночасного вирішення задач медико-біологічного, гігієнічного, екологічного характеру, комплексного планування містобудівництва і ін., будь-яких універсальних методів, що вирішують цю проблему, у нинішніх умовах не існує. Метод, що дасть позитивні результати в одних умовах, може не дати задовільних результатів в інших умовах. Найбільш ефективним, звичайно, виявляється поєднання декількох методів, раціонально підібраних до того або іншого конкретного випадку.
Класифікація методів захисту навколишнього середовища (НС) на3 групи:
організаційні;
активні або технологічні;
пасивні або захисні.
До організаційних методів захисту навколишнього середовища відносять сукупність правових і економічних аспектів захисту НС і еколого-інформаційне забезпечення підприємств.
Активні методи боротьби із забрудненням біосфери є найбільш прогресивними, тому що дозволяють максимально знизити масу й концентрацію матеріальних або рівень енергетичних забруднень.
Активні методи безпосередньо впливають на джерело забруднення. Їх сутність полягає в удосконаленні існуючих та розробці нових технологічних процесів і обладнання і, окрім цього, збалансуванні їх із розробкою технології та апаратури, що відвертають викиди чи обмежують їх до допустимого рівня.
Переваги:
дозволяють максимально знизити масу й концентрацію матеріальних забруднень
зменшити рівень енергетичних забруднень
дозволяють радикально вирішити проблему захисту довкілля
Недоліки:
виконання працемістких та коштовних науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт з удосконалення технологічних процесів,
необхідність їх дослідно-промислового опробування та впровадження у виробництво
вирішення складних завдань технічного, організаційного, соціально-економічного характеру
Основними напрямками, по яким розвиваються активні методи, є:
мінімізація відходів виробництва;
заміна токсичних відходів нетоксичними;
заміна неутилізуємих відходів утилізуємими;
створення маловідходних та безвідходних технологій.
Безвідходна технологія є ідеальною моделлю виробництва, що при раціональному використанні природних ресурсів і енергії дозволяє повністю скоротити обсяг відходів, одержуваних при виробництві й використанні кінцевої продукції, що викидаються в навколишнє середовище У світовій практиці по мірі розвитку науково-технічного прогресу відбувається поетапне (маловідходні технології) наближення виробництва до безвідходного, екологічно чистого.
Активні методи є найбільш перспективними при вирішенні проблем охорони навколишнього середовища в таких найважливіших галузях промисловості, як паливно-енергетична, металургійна, машинобудівна й ін., автомобільний транспорт.
Застосування активних методів біосфери в енергетиці
Найбільший розвиток у нинішній час отримала теплоенергетика. Характеризуючись високими темпами розвитку та масштабами виробництва, вона є одним з основних джерел забруднення навколишнього середовища тепловими викидами і продуктами горіння різноманітних видів палива – оксидами сірки, вуглецю азоту, сполуками миш’яку, вуглеводами, пилами й ін. Зниження викидів досягається вдосконаленням технології спалювання палива, наприклад, спалювання вугілля у киплячому шарі, рециркуляція димових газів, що відходять від котлів та ін., модифікацією палива (безсірчане паливо відділення попелу від вугілля, отримання коксу, синтетичного рідкого й газоподібного палива з вугілля й ін.), використання природних видів рідкого та газоподібного палива.
Прискорення розвитку атомної енергетики, а також використання інших видів енергії (термоядерного синтезу, сонячної, вітрової і т.п.) може забезпечити абсолютне зниження викидів у біосферу.
Перехід на оборотні системи гідрозоловидалення з багаторазовим використанням води сприяє значному скороченню споживання чистої води, а отже, і забруднення природних водоймищ.
Активні методи захисту використовуються також на стадіях очистки викидів від шкідливих домішок із метою отримання утилізуємих та нетоксичних відходів взамін неутилізуємих і токсичних. Наприклад, при застосуванні вапняного засобу нейтралізації діоксиду сірки, що міститься в димових газах, одержують тверді відходи, які можуть використовуватися у виробництві будівельних матеріалів.
Пасивні методи носять захисний характер. Використання цих методів не позв’язане із впливом на джерело забруднення. На сучасному рівні розвитку технології застосування пасивних методів є основним засобом боротьби із забрудненням навколишнього середовища. Пасивні методи спрямовані на зменшення концентрацій й рівня забруднень на шляху їхнього розповсюдження у біосфері, тобто невтручання в технологічні процеси, а лише боротьба із забрудненням, що утворилися, шляхом використання організаційно-технічних заходів:
Напрямки розвитку пасивних методів:
раціональне розміщення джерел забруднення (оптимальний вибір місця під будівництво промислових об'єктів; раціональне розміщення виробничих будинків на території підприємства; побудова високих труб з метою розсіювання шкідливих речовин в атмосфері; установленням границь санітарно-захисних зон);
локалізація джерел забруднення (ізоляція і герметизація джерел матеріальних забруднень, екранування і поглинання енергетичних забруднень, захоронення відходів);
очистка викидів у біосферу.