Розділ 4. Світська реформа

Ататюрк був переконаним прихильником докорінної зміни всієї структури турецького суспільства. Це стосувалося не тільки економіки і гуманітарних сфер, а й релігійної сфери. Першим ділом для досягнення світської держави Кемаль бачив у скасуванні султанату. Ататюрк бачив в султанаті зв'язок з минулим і вважав, що воно гальмуватиме модернізацію турецького суспільства. Тому, 1 листопада 1922 султанат був скасований. Перша умова, необхідне для подальшого розвитку - ліквідація султанату -було виконано. Тепер треба було виконати другу умову, а саме - створення світської держави.

Відкриваючи чергове засідання парламенту, Ататюрк виголосив обвинувальну промову. У своїй промові, він зазначив, що століттями ісламська релігія використовувалася як політична зброя, і вимагав повернути її “істинному призначенню”, рішучим чином врятувати “священні релігійні цінності” від різного роду “темних цілей і прагнень”.

Через кілька днів були прийняті закони про скасування шаріатського судочинства, всі наукові та навчальні заклади передавалися міністрові освіти, тим самим створювалася єдина світська система національної освіти.

Багато людей, хто малознайомі з Ататюрком і його реформами, вважають, що Кемаль намагався повністю викорінити релігію, але це не так.Треба зазначити, що ставлення до релігії в Туреччині і ставлення до релігії в СРСР суттєво відрізнялися. Якщо остання прагнула повністю ліквідувати релігію, то Туреччина, на чолі з Кемалем, не боролися з релігією - Ататюрк боровся з клерикалізмом, тобто першістю церкви і духовенства у суспільному житті. Він вважав, що релігія - це справа кожного, що її слід звільнити від нерозважливих обрядів, щоб вона не протистояла нації. З останнім я не можу погодитися, тому що мусульманські обряди передаються з покоління в покоління і, називаючи їх безрозсудними, Ататюрк налаштовував проти себе всіх громадян Туреччини, які були мусульманами.

Далі приймається ще цілий ряд найважливіших законів, які стали основою світської держави. Міжнародний час і календар замінюють традиційну мусульманську систему. Приймається новий цивільний кодекс, де встановлюються ліберальні світські принципи цивільного права. Полігамія, тобто багатошлюбність, заборонена, законним вважається шлюб,який зареєстрований представником держави; розлучення повинен бути представлений на рішення суду чоловіком чи дружиною. Важливо відзначити, що при цьому жінці надавалося право на сімейне майно і спадщину. Це був ще один крок до європейського майбутнього.

Всі його реформи були проведені з принципом кемалізма. Такою є і лаїцизм, про який ми вже згадували в попередньому розділі. Варто відзначити, що принцип лаїцизма проводився досить жорстко, тому що багато релігійні діячі такі як: шейхи і дервіші - не підтримували ідею лаїцизма, тому, як сказав Ататюрк у своїй промові: "Ті, хто не сприймає цю реальність, будуть знищені"

Багато шейхів й інші релігійні діячі вважають, що кемалісти переплутали світськість з атеїзмом. По-перше, кемалісти не заперечували іслам та існування Аллаха, вони були, в першу чергу, мусульманами; по-друге, вони вважали, що релігія - це справа кожного і у всіх має бути право на свободу совісті; по-третє, атеїзм переконує нас, що Бога не існує, а, як ми можемо помітити, що іслам як і раніше був при Ататюрка, релігія була чаcтиною турецького суспільства, кемалісти не намагалися відмовитися від релігії, як це зробили більшовики. Вони хотіли обмежити вплив релігії в державному управлінні. Для чого? Релігія заважала модернізації турецького суспільства. В першу чергу, кемалісти хотіли прищепити населенню ідею націоналізму. Акцент ставився саме на зміцненні загальнонаціональної самосвідомості турок, консолідації турецького культурного простору, не пориваючи зв'язок з релігією.

Мустафа Кемаль також вважав необхідним переклад Корану на турецьку мову, він зазначав: "Турок вірить в книгу, -говорив він, -але не розуміє, про що в ній йдеться. Він сам повинен усвідомлювати, що саме він в ній шукає ". Людина, яка зробила такий впевнений і сміливий крок, воістину великий. Я вважаю, жодна нація не здатна проникнути в глибину своєї релігії, якщо вона не в змозі читати і розуміти релігійні книги на своєїй мови.

Слід зазначити, що за основу створення світської держави і світського суспільства, Ататюрк узяв французьку модель світського суспільства, яка містила в собі:

• гарантії свободи совісті (свободи віросповідання будь-якої релігії);

• відділені релігії від держави;

• припинення використання цивільних фондів в релігійних цілях;

• висновку законодавчої системи з-під контролю релігії;

• Звільнення системи освіти від релігії, толерантне ставлення до всіх, хто змінює релігію або оголошує себе атеїстом.

• Зняття релігійних обмежень для осіб, які займають державні посади.

• Створення 3 березня 1924 Нової державної системи освіти, очищеної від ісламу і законів Шаріату.

• Створення структури законів на основі Швейцарського цивільного кодексу.

У чому плюси і мінуси світської реформи Ататюрка?. Світська реформа Ататюрка передбачала в собі створення цивілізованого турецького суспільства за європейським зразком і об'єднання всіх громадян Туреччини в єдину націю - турок. Ще одним плюсом реформ Ататюрка полягала в збереженні балансу інтересів як віруючих, так і невіруючих. Тепер всі громадяни, незалежно від світогляду, були рівні. Ніхто не міг дорікнути невіруючого в тому, що він невіруючий. Важливим досягненням у світській реформі Ататюрка було урівняння прав жінок з правами чоловіків. Це був важливий крок на шляху до цивілізованого суспільства. Жінки отримали право голосувати і бути обраними, жінки стали вільними від релігійних зобов'язань, наприклад, носіння паранджі. Завдяки світської реформі Ататюрка освіта стала доступна кожному.

А які ж мінуси світської реформи Ататюрка? При Кемалі значення релігії в суспільстві знизилася, а самих релігійних діячів не сприймали всерйоз. Також світська реформа Ататюрка мала на увазі під собою відмову від вікових традицій, що суперечило інтересам мусульман Туреччини.

Не тільки шейхи і дервіші критикували світську реформу Ататюрка, але їх критикували і іноземці. Клод Фаррер, французький письменник, відомий своїм симпатіями до Османської імперії, різко критикує світську реформу: “Викорінювати релігію народу настільки близько ще до свого коріння, для якого релігія була важливою складовою його життя - серйозна помилка” Викорінити? Він не хотів викорінити релігію, він хотів зробити релігію цивілізованою, щоб віруючий і невіруючий поважали один одного, щоб була рівноправність, - ось, чого він хотів. Ататюрк не був першим в Туреччині, хто захоплювався західною цивілізацією. Ще на початку 18 століття державні діячі й інтелектуальна еліта уважно вивчали Захід, намагаючись знайти можливі шляхи виходу з кризи. Але всі вони виявлялися в імперській пастці, намагаючись реформувати тільки держави і забуваючи про суспільство, так як суспільство є двигуном держави. Тому вони були приречені на ураження.

Османські порядки були замкнуті в колі і огороджені непроникними стінами. Кемаль зробив те, що не могли зробити його попередники, він розбив ці стіни, об'єднавши всіх турків тільки єдиним зв'язком, - їхньою національністю.

Проведена світські реформи, в наслідок якого було створена світська держава Ататюрком, сприяло встановленню принципів рівноправності між віруючими і невіруючими, це дуже важливо, оскільки це є головним елементом свободи совісті. Були прийняті ряд законів, що гарантує конституційні права усіх громадян держави, він жорстко контролював, щоб ці закони були виконані. Тепер кожен громадянин мав право сповідувати ту релігію, яку хотів. Це був важливий крок на шляху до модернізації.

Ататюрк дуже сильно хотів перетворити Туреччину в цивілізовану державу з європейським принципом, і я думаю, він перестарався. Так, його світська реформа мала багато позитивних сторін для Туреччини, і вона поступово перетворювалася на європейську державу. Але за яку ціну? Ататюрк перетворюючи Туреччини в європейську державу, відокремлювався від вікових мусульманських традицій, проводив жорстку політику проти тих, хто був проти цієї реформи. Неодноразово робилися спроби заколотів.

Я б на його місці, проводячи світську реформу, перш подумав про мусульман, які живуть у Туреччині, і задав би собі питання: "Які заходи вжити, щоб і реформа пройшла вдало, і мусульмани були задоволені?". Кемаль повністю викорінив стару владу, а разом з ним і мусульманські традиції. На його місці я б зберіг посаду Шейх-уль-ісламу в державі. Це дало б зрозуміти мусульманам, що проводячи цю реформу, уряд з повагою ставиться до мусульманських традицій, а також не обмежує права тих, хто сповідує Іслам.

На місці Ататюрка я б не перетворив мечеть Айя-Софія в музей, так як мечеть призначене для молитви і для мусульман мечеть - святе місце.

Перетворення в одязі, з одного боку, добрий задум. Жінки звільняються від чадра, який приносить їм незручності і носять те, що хочуть. З іншого боку, - це проводилося радикально, він і сам брав у цьому участь: якщо він бачив мусульманина з фескою на голові, то він знімав її, жбурляв геть, це нагадує Петра 1, який зрізав бороди своїм боярам. Одяг мусульманина відрізняє його від каяфіров (невіруючих) і для мусульманина одягнути який-небудь інший одяг, в нашому випадку - європейську, вважалося ганьбою. Кемаль розумів це, але все одно стояв на своєму. Я думаю, кожен повинен носити те, що він хоче, а Кемаль нав'язував цю ідею, зміна стилю одягу на європейську. Він негативно ставився до хіджабу, вважав, що жінки не повинні закривати голову. Хіджаб - це символ чистоти мусульманських жінок. У Корані сказано: «О Пророк! Скажи дружинам своїм, и дочкам своїм, и жінкам віруючіх, щоб вони щільно опускали нa собі свої верхні покривала. Так краще, щоб вони могли буті відрізнені ... І не піддавалися образі »(Сура 33, аят 59) .Я думаю, що Ататюрк зробив цим велику помилку.Тому що, кожна жінка може носити те, що вона хоче. Так, закони в Ісламі строгі по відношенню до жінок, але це традиції, які передавалися з покоління в покоління .Мусульманска жінка може показати своє обличчя тільки чоловікові і не кому більше, а, як ми можемо бачити, Ататюрк наполягав на іншому. В тому чи іншому випадку, жінки в сучасній Туреччини вільні вибирати той стиль одягу, який їм до душі.

Роблячи висновок про світські реформи Ататюрка, можна сказати, що Кемаль зробив те, що не могли зробити його попередники, а саме те, що він не тільки реформував державу, але і в цілому реформував суспільство, показавши їм шлях до світлого майбутнього.