Висновки

Враховуючи вищесказане, можна зробити такі висновки:

• Незважаючи на ратифікацію російською стороною у 1999 році Договору про дружбу і добросусідство з Україною, яким вона фактично визнала Україну як незалежну державу, Росія не готова вести політичний діалог з Україною як із рівноправним стратегічним партнером. Вона тим самим провокує радикальні антиросійські умонастрої, насамперед у західних районах України, і фактично перетворює міжкультурний діалог на заручника своєї геополітичної гри.

• Росія продовжує проводити стосовно України політику опосередкованого тиску, що аж ніяк не відповідає принципам стратегічного партнерства. Це, в першу чергу, засвідчує її “попереджувальна” стурбованість розвитком відносин Україна - НАТО.

• Росія ще й досі не позбавилася бажання втягнути Україну де-факто у військово-політичний союз або, в крайньому разі, істотно обмежити можливості України виконувати роль актора у вибудовуванні системи європейської безпеки.

• Україні необхідно налагодити відносини з НАТО таким чином, щоб були створені певні гарантії на її підтримку у протистоянні такій політиці Росії.

Використана література

посібник «Історія українського суспільства» (З.І.Зайцева, Н.М.Довганик, В.Д.Бондаренко, І.Д.Дудко, О.І.Маманчук, О.М.Назарчук, Т.М.Ніколаєва, І.С.Погорєлова, П.В.Сацький, Н.Т.Якубенко)

Антонюк О. Національні інтереси України у контексті геополітики сучасної Росії // Політика і час. – 2000. - №5-6.

Антонюк О. Збереження територіальної цілісності – пріоритетний національний інтерес України і Росії // Політика і час. – 2000. - №9-10.

Білинський М. Зовнішньополітична орієнтація України на порозі ХХ століття // Політична думка. – 1994. - №3.

Василевський О.Л., Гончар М.Н. Структура геополітичних інтересів України. – К.,1995.

Василенко С. Українська геополітика. Вектор визначено. // Віче. – 2000. - №9.

Козакевич Є. Розширення НАТО та європейська політика України // Політична думка. – 1999. - №1 - 2.

Концепція національної безпеки України (схвалена Верховною Радою 16 січня 1997 р.) // Національна безпека України (1994-96 рр.). – К.,1997.

Концепция национальной безопасности Росийской Федерации // Независимое военное обозрение. Приложение к Независимой газете. – 2000. 14 – 20 января.

Лисицин Е. Національна безпека. Мистецтво стратегічного планування // Віче. – 2000. - №6.

Лисицин Е. Стратегічне партнерство – поняття сучасне // Віче – 1999. - №2 (83).

Мадіссон В., Шахов. Глобальні проблеми та національний інтерес у зовнішній політиці // Політологічні читання. – 1993. - №4.

Мурадян А.Л. Самая благородная наука. Об основных понятиях международной политической теории. – М., 1990.

НАТО. Довідник. - К.: Основи, 1997.

НАТО після Вашинтонгського самміту: можливості для Європи. - К., 2000.

“Партнерство заради миру”: рамковий документ. Ухвалений главами держав та урядів, які взяли участь у засіданні Північноатлантичної ради, що відбулося в Штаб-квартирі НАТО в Брюсселі 10-11 січня 1994 року.

Північноатлантичний договір: Вашингтон, округ Колумбія, 4 квітня 1949р

Стратегічна концепція альянсу: Погоджена главами держав та урядів, які взяли участь у засіданні Північноатлантичної ради в Римі 7-8 листопада 1991 року.

Україна у геополітичному інтер’єрі ХХ століття // Політична думка. – 1994. - №3.

9