3.2 Психологічний час особистості

Судження дитини молодшого шкільного віку про своє минуле, сьогодення і майбутнє ще досить примітивні. Зазвичай реально дитина цього віку живе сьогоднішнім днем і найближчим майбутнім.

Далеке майбутнє для молодшого школяра загалом абстрактно, хоча, коли йому малюють райдужну картину його майбутніх успіхів, він сяє від задоволення. Його наміри бути сильним, розумним, мужнім чоловіком чи доброю, привітною, жіночною жінкою, безумовно, похвальні, але сьогоднішній дитина вживає для цього лише якісь символічні зусилля, покладаючись на благі пориви.

Особисте минуле має для молодших школярів подвійне значення. По-перше, дитина вже має свої власні спогади. Образи його пам'яті яскраві і емоційні. Дитина 7-12 років в нормі звільнився від амнезії раннього віку. Пам'ять зберігає зорові уявлення, які відтворюються у вигляді узагальнених спогадів, трансформуються в цьому віці за рахунок збагачення дитини життєвим досвідом і символічної культурою мови. Дитина любить "повертатися" в дитинство і наново переживати дорогі йому історії. Ці історії сьогодні приносять йому задоволення і доставляють відкриту радість. Від поганих спогадів, як правило, дитина прагне звільнитися. По-друге, в період адаптації до школи в першому і другому класах багато дітей висловлюють щире співчуття про те, що стали старшими. Ці діти хотіли б повернутися в минуле, в своє дошкільне дитинство без обтяжуючих й стомлюючих їх зобов'язань вчитися і вчитися. Бажання стати маленькими і не ходити до школи може бути в учнів і в третьому, четвертому класах. У цьому випадку дитина потребує психологічному супроводі і підтримці.

3.3 Розвиток почуттів

Нові грані почуттів дитини молодшого шкільного віку розвиваються, перш за все, всередині навчальної діяльності та з приводу навчальної діяльності. Звичайно, всі ті почуття, які з'явилися у нього в дошкільному віці, продовжують залишатися і поглиблюватися в повсякденних стосунках з коханими близькими дорослими. Однак соціальний простір розширилося - дитина постійно спілкується з учителем та однокласниками за законами чітко сформульованих правил.

Дуже важливо також ще одна значуща для розвиненої особистості почуття - співпереживання іншому.

Співпереживання - це переживання чого-небудь разом з іншим (іншими), поділ чиїхось переживань, це і дію по відношенню до того, кому співпереживають. Розвинена здатність до співпереживання включає в себе весь діапазон цього стану: по-перше, це співчуття (жалість, порушувана нещастям іншої людини) і співчуття (чуйне, співчутливе ставлення до переживань, нещастя іншого), по-друге, це співрадість (переживання почуття задоволення радістю і успіхом іншого).

Співпереживання дитина навчається через механізм наслідування. Проходження будь-якому зразком називається наслідуванням. Наслідування здійснюється через копіювання поведінки і почуттів. Дії, вчинок, міміка, пантоміміка відтворюються на основі фізіологічних механізмів. Наслідування почуттям відбувається на основі як фізіологічних, так і психологічних механізмів.

Співпереживання дитина навчається через наслідування зовнішніми проявами цього стану людини і через наслідування вчинків, супутнім співпереживання.

Наслідування дій співпереживання, які проявляють дорослі по відношенню один до одного, до дітей, тварин, приводить дитину до того, що він навчаються виявляти всю зовнішню атрибутику співпереживання і дійсно здатний відчувати короткі припливи стану співпереживання до інших. Почуття, які виникають в дитини по відношенню до інших людей, легко переносяться їм на персонажів казок, оповідань, віршів. Найбільш яскраве співпереживання проявляється при слуханні казок та оповідань, коли мова йде про персонажа, який потрапив у біду.

Учитель може вселяти. Для цього він повинен мати техніку навіювання. Тут не потрібна аргументація. Навіювання-вплив на волю, свідомість, спонукання до певних вчинків, перш за все через першу сигнальну систему. Цей вплив здійснюється голосом, інтонацією, мімікою. Внушающая мова відрізняється від оповідної. За допомогою інтонографа та електронної обчислювальної машини було показано відміну фізичних характеристик внушающей мови від оповідної. З психологічної точки зору особливо значущі ефективність, емоційність мовця і ступінь вираженості впевненості в тому, що говориться. Якщо вчитель постійно з гидливістю і обуренням буде ставитися до заздрості, зловтіхи і зазнайства, то вселяє сила його почуттів дасть позитивні результати.

Учитель може працювати на наслідувальної ідентифікації, на механізмі ототожнення дитини з значимим дорослим. Дитина молодшого шкільного віку ще дуже подражателен.

І цю наслідуваність посилює зміна місця в системі суспільних відносин - прихід дитини до школи. Невизначеність, яку відчуває дитина в школі, підвищує його наслідуваність .

Співпереживання як дуже важливе соціально значуща якість може отримати своє особливе розвиток через наслідування поведінки вчителя з дітьми з приводу їх неуспіху і успіху. Якщо вчитель, оцінюючи знання дитини, повідомляє йому про неуспіху і при цьому співчуває йому, засмучується разом з ним, то саме так будуть вести себе в подальшому і діти