- •1.1. Меркантилізм
- •1.2. Класичні теорії міжнародної торгівлі
- •1.3. Сучасні теорії міжнародної торгівлі
- •1.2. Класичні теорії міжнародної торгівлі
- •1.3. Сучасні теорії міжнародної торгівлі
- •2.1. Міжнародна торгівля - складова світогосподарських зв'язків
- •2.2. Платіжний баланс
- •2.3. Валютний курс і зовнішня торгівля
- •3.1. Вільна торгівля
- •Розділ 3.Зовнішньоторговельна і міжнародна політика
- •3.2. Протекціонізм
- •4.1. Міжнародне публічне право і міжнародне приватне право, їх значення для міжнародної торгівлі
- •Розділ 5.Світові ринки сировинних, продовольчих і промислових товарів
- •5.1. Основні поняття
- •5.2. Промислові товари
- •Розділ 6. Міжнародна торгівля послугами
- •6.1. Роль послуг у світовій торгівлі
- •6.2. Послуги у зовнішньоекономічній діяльності України
- •Розділ 7.Міжнародна торгівля технологіями й об'єктами авторського права і суміжних з ним прав
- •7.1. Основні поняття
- •7.2. Міжнародна комерційна і некомерційна передача технологій
- •Розділ 8.Міжнародний туризм
- •8.1. Туризм - явище сучасного світу
- •8.2. Ринок міжнародного туризму
- •9.1. Основні поняття
- •9.2. Еволюція і масштаби міжнародної трудової міграції
- •Розділ 10.Міжнародні ринки капіталу
- •10.1. Світовий валютний ринок
- •Розділ 11. Міжнародні товарні біржі, картелі, аукціони та ярмарки
- •11.1. Міжнародні товарні біржі
- •11.2. Міжнародні картелі
- •11.3. Міжнародні аукціони
- •11.4. Міжнародні ярмарки
- •Розділ 12. Зовнішньоторговельні операції
- •12.1. Організаційні аспекти міжнародної торгівлі
- •12.2. Зовнішньоторговельний контракт
5.2. Промислові товари
У світі відсутній єдиний ринок товарів промислового виробництва, існує величезна кількість ринків конкретних промислових товарів. Світовий ринок промислових товарів слід розуміти як сукупність операцій зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання різних країн щодо реалізації виготовлених промислових товарів.
Промислові товари можуть бути цілком змонтованими і готовими для використання, а також перебувати у розібраному вигляді, наприклад, машини і обладнання часто постачаються у вигляді комплектів. Далі стисло розглянемо найважливіші групи промислових товарів сучасного світового ринку.
Продукцією мікроелектроніки є напівпровідники, інтегральні схеми та їх складові, електронні компоненти та їх елементи. Японія, чотири "тигри" Південно-Східної Азії - Південна Корея, Тайвань, Гонконг (нині Сянган - складова КНР) і Сінгапур, а також країни Тихоокеанського регіону належать до основних світових виробників продукції мікроелектронної промисловості.
США вже не є світовим лідером у галузі мікроелектроніки, але продовжують відігравати велику роль у міжнародній торгівлі цією продукцією, залишаючись "мікроелектронним гігантом".
Значні обсяги мікроелектронної продукції виробляють також Канада і країни Західної Європи. Широкого поширення набула внут-рішньоєвропейська торгівля продукцією мікроелектроніки.
Сталеливарна продукція. На початку 90-х років ХХ ст. у США імпорт сталі перевищував її експорт. Західна Європа залишалася найбільшим виробником сталі у світі і лідирувала у торгівлі продукцією сталеливарної промисловості. У 1992 р. у межах внутрішньорегіо-нальної торгівлі було реалізовано продукції сталеливарної промисловості на суму понад 40 млрд дол.
Найвагоміший потік сталеливарної продукції до країн, що розвиваються, спрямовувався з Японії та країн Західної Європи. Країни, що розвиваються, не мають значних власних потужностей для виробництва сталі. Частка Африки у світовому обсязі виробництва сталі становить лише 1 %.
Протягом періоду після Другої світової війни США і країни Західної Європи продавали продукцію сталеливарної промисловості за завищеними цінами, що зумовило появу виробників-конкурентів у Бразилії, Південній Кореї, Тайвані та Японії. Якщо раніше конкуренція на ринку сталеливарної продукції відбувалася у межах країн, то нині вона стала передусім міжнародною.
Текстиль і одяг. Протягом 1950-х років США і Західна Європа ще були найбільшими у світі виробниками продукції легкої промисловості. Невдовзі ця трудомістка галузь почала мігрувати до країн, що розвиваються. Країни Південної та Центральної Америки, Африки, Середнього Сходу, Південної та Східної Азії перетворилися на виробників світового масштабу. Далекий Схід, Індія та Китай є основними текстильними центрами. Країни, що розвиваються, забезпечили у 1992 р. експорт текстилю й одягу на суму понад 78 млрд дол. Гонконг перетворився на світового лідера з експорту одягу.
ФРН та Італія лідирують в експорті текстилю. За станом на 1990 р. на Західну Європу припадало 47 % вартості світового потоку продукції галузі, на країни Східної Азії - 43 %. Ці два регіони визначають світовий ринок продукції галузі, інші регіони мають незначну частку світової торгівлі продукцією текстильної і швейної промисловості.
Обсяг продукції автомобілебудування країн Європейського Союзу, що реалізовувався на їх внутрішніх ринках, був найбільшим у світі потоком автомобілів у сфері міжнародної торгівлі у 1990 р. і становив 72 млрд дол. Країнам Європейської зони вільної торгівлі також було реалізовано продукції автомобілебудівної промисловості на суму 8,5 млрд дол. Найбільшим європейським експортером була ФРН, друге місце посідала Франція. Експорт автомобілів і запчастин з країн ЄС на ринок США становив у 1992 р. близько 4 млрд дол.
СРСР і країни Східної Європи свого часу не відігравали помітної ролі на світовому ринку автомобілів.
У 1997 р. Японія експортувала до США автомобілебудівної продукції на 21 млрд дол. Японські автомобілебудівники протягом 70-80-х років захопили провідні позиції на світовому ринку автомобілів. На початку 90-х років продукція японської автомобілебудівної промисловості становила понад чверть ринку автомобілів США.
У 1990 р. американські компанії "Дженерал моторз" і "Форд" були найбільшими у світі виробниками автомобілів. У табл. 1 перелічені найбільші світові виробники легкових автомобілів у 1990 р. Наведені дані свідчать про значне поширення транснаціональних корпорацій в автомобілебудівній промисловості світу - велика частка продукції припадає на зарубіжні філіали компаній. Автомобілі, що виготовляються на японських заводах у США, одержали назву "японських трансплантатів". "Трансплантати" є не лише японськими, а й американськими, німецькими, французькими тощо.
