6.9.2 Техніко-економічне обґрунтування технологічного процесу виготовлення виробу

Сюди відносять:

- розрахунок обсягу товарної продукції;

- розрахунок прибутку від реалізованої продукції;

- розрахунок собівартості товарної продукції;

- розрахунок фондомісткості продукції;

- розрахунок продуктивності праці;

- розрахунок рентабельності виробництва;

- розрахунок рівня та механізації;

- зниження собівартості продукції;

- зростання продуктивності праці;

- розрахунок економічного ефекту від впровадження нового технологічного процесу;

- розрахунок терміну окупності капітальних вкладень.

7. Охорона праці

Розділ «Охорона праці» є обов’язковим для дипломної роботи. Зміст завдання розділу «Охорона праці» повинен відповідати темі дипломної роботи і бути його складовою частиною. Це завдання передбачає у кінцевому результаті розроблення декількох конкретних питань з безпеки праці. Перелік питань пропонує консультант з розділу. При цьому дипломник повинен врахувати дотримання всіх діючих нормативно-правових актів, які обмежують вплив на працівників шкідливих і небезпечних виробничих факторів.

Не допускається викладати матеріал розділу у вигляді загальних положень, переписувати текст підручників або нормативних положень тощо. Прийняті рішення належить викладати у формі конкретних вказівок: «в роботі пропонується», «відповідно до…» (дати найменування або посилання на норми, правила, стандарти), «передбачається та пропонується…».

Розроблений у першому варіанті розділ студент подає на перевірку консультанту. При наявності помилок або інших недоліків розділ доопрацьовується і представляється на повторну перевірку. На підпис консультанту студент надає повністю оформлений розділ.

При складанні тез доповіді на захисті дипломної роботи студент повинен передбачити час для короткого пояснення змісту розділу «Охорона праці» та зв’язку його із основною темою дипломної роботи.

6.11 Загальні висновки щодо дипломної роботи

Студент наводить висновки, зроблені за результатами виконання дипломної роботи.

При цьому необхідно викласти:

• короткий опис прийнятих в роботі технічних рішень і організаційно-технічних заходів, які забезпечують виконання завдання;

• переваги прийнятих рішень, їх технічну, наукову, економічну та соціальну значимість;

• рекомендації щодо можливого використання результатів роботи;

• інші відомості (за погодженням з керівником роботи).

Висновки необхідно співвіднести з завданням на дипломну роботу.

12. Специфікації

Форма та правила заповнення специфікацій виробів усіх галузей промисловості регламентуються ГОСТ 2.106-96.

Специфікацію складають на окремих аркушах на кожен виріб за формами 1 і 1а.

До специфікації заносять складові частини виробу, а також конструкторські документи, які відносяться до цього виробу і його частин.

Специфікації в загальному випадку складаються з розділів, які розташовують в такій послідовності:

• документація;

• комплекси;

• складальні одиниці;

• деталі;

• стандартні вироби;

• інші вироби;

• матеріали;

• комплекти.

Наявність тих чи інших розділів визначається складом виробу. Назву кожного виробу вказують у вигляді заголовка в графі «Найменування» та підкреслюють.

До розділу «Документація» заносять документи, які складають основний комплект конструкторських документів виробу, крім його специфікації, відомості експлуатаційних документів і відомості документів для ремонту.

До розділів «Комплекси», «Складальні одиниці» і «Деталі» заносять комплекси, складальні одиниці і деталі, які безпосередньо складають виріб. Запис вказаних виробів здійснюють в алфавітній послідовності поєднання початкових знаків (букв) індексів, організацій-розробників і далі в послідовності зростання цифр, які входять до позначень.

До розділу «Стандартні вироби» записують вироби, які виготовляють згідно державних і галузевих стандартів, а також стандартів підприємств.

У межах кожної категорії стандартів запис рекомендується здійснювати по групах виробів, об’єднаних за їх функціональним призначенням (наприклад, підшипники, кріпильні вироби, електротехнічні вироби і т.д.), в межах кожної групи – в алфавітному порядку найменувань виробів, в межах кожного найменування – в послідовності зростання позначень стандартів, а в межах кожного позначення стандартів – в порядку зростання основних параметрів чи розмірів виробу.

До розділу «Інші вироби» записують вироби, які застосовуються не за основними конструкторськими документами (за технічними вимогами), за винятком стандартних виробів. Запис виробів здійснюють за однорідними групами; в межах кожної групи – в алфавітному порядку найменувань виробів, а в межах кожного найменування – в послідовності зростання основних параметрів або розмірів виробу.

До розділу «Матеріали» записують всі матеріали, які входять у виріб. Матеріали записують за видами в такій послідовності:

• метали чорні;

• метали магнітоелектричні й феромагнітні;

• метали кольорові, благородні й рідкісні;

• кабелі, дроти і шнури;

• пластмаси і пресовані матеріали;

• паперові й текстильні матеріали;

• мінеральні, керамічні й скляні матеріали;

• лаки, фарби та нафтопродукти;

• інші матеріали.

У межах кожного виду матеріали записують в алфавітній послідовності найменувань, а в межах кожного найменування – за зростанням розмірів або інших технічних параметрів.

До розділу «Матеріали» не записують матеріали, необхідну кількість яких не може встановити конструктор за розмірами елементів виробу і тому встановлює технолог. До таких матеріалів відносяться, наприклад, лаки, фарби, клеї, припої, електроди тощо. Вказівки про застосування таких матеріалів наводять в технічних вимогах на полі креслення.

До розділу «Комплекти» заносять відомість експлуатаційних документів, відомість документів для ремонту і комплекти, які входять до складу виробу, а також упаковку, і записують їх в такій послідовності:

• відомість експлуатаційних документів;

• відомість документів для ремонту;

• комплект монтажних частин;

• комплект змінних частин;

• комплект запасних частин;

• комплект інструментів і приладдя;

• комплект засобів для вкладання;

• інші комплекти;

• упаковка.

Графи специфікації заповнюють таким чином.

1. В графі «Формат» вказують формати документів, позначення яких записані в графі «Позначення». Якщо документ виконаний на кількох аркушах різних форматів, то в графі проставляють «зірочку» (*), а в графі «Примітки» перелічують усі формати в порядку їх збільшення. Для документів, записаних в розділах «Стандартні вироби», «Інші вироби» і «Матеріали» графу не заповнюють. Для документів, виданих друкарським чи іншим подібним способом на форматах, передбачених державними стандартами, в графі ставлять прочерк.

2. В графі «Зона» вказують позначення зони, в якій знаходиться номер позиції складової частини виробу, яку записують (при умові розбиття поля креслення на зони).

3. В графі «Поз.» вказують порядкові номери складових частин, які входять до виробу. У розділі «Документація» і «Комплекти» графу не заповнюють.

4. В графі «Позначення» вказують: у розділі «Документація» – позначення документів, які записують; у розділах «Комплекси», «Складальні одиниці», «Деталі» і «Комплекти» – позначення основних конструкторських документів, які не записані в ці розділи. Для деталей, на які не випущені креслення – позначення, що їм присвоєні. В розділах «Стандартні вироби», «Інші вироби» і «Матеріали» графу не заповнюють. Якщо для виготовлення стандартних виробів випущена конструкторська документація, в графі «Позначення» вказують позначення випущеного основного конструкторського документу.

5. В графі «Найменування» вказують: у розділі «Документація» для документів, що входять до основного комплекту документів виробів і складених на даний виріб, – лише найменування документів, наприклад: «Складальне креслення», «Технічні вимоги» тощо; в розділах специфікації «Комплекси», «Складальні одиниці», «Деталі», «Комплекти» – назви виробів у відповідності з основним надписом на основних конструкторських документах цих виробів, а для деталей, на які не випущені креслення, вказують найменування і матеріал, а також розміри, необхідні для виготовлення; в розділі «Стандартні вироби» – найменування та позначення виробів згідно стандартів на ці вироби; в розділі «Інші вироби» – найменування та умовне позначення виробів у відповідності з документами на їх постачання з вказуванням позначень цих документів; у розділі «Матеріали» – позначення матеріалів, встановлені в стандартах чи технічних умовах на ці матеріали.

Для запису виробів і матеріалів, які відрізняють розмірами та іншими даними і застосовуються за одним і тим самим документом, допускається загальну частину найменування цих виробів чи матеріалів з позначенням вказаного документа записувати на кожному аркуші специфікації один раз у вигляді загального найменування (заголовка). Під загальним найменуванням для кожного із вказаних виробів і матеріалів записують лише їх параметри і розміри.

6. В графі «Кількість» вказують: для складових частин виробів, які записують до специфікацій, їх кількість на один виріб; в розділі «Матеріали» – загальну кількість матеріалів на один виріб з вказуванням одиниць виміру. В розділі «Документація» графу не заповнюють.

7. В графі «Примітка» вказують додаткові відомості для планування і організації виробництва, а також інші відомості, які відносяться до записаних до специфікації виробів, матеріалів і документів.

Для документів, випущених на двох і більше аркушах різних форматів, вказують позначення форматів, перед перерахуванням яких проставляють зірочку, наприклад: *) А1, А2.

Після кожного розділу специфікації необхідно залишати кілька вільних рядків для додаткових записів.

Допускається суміщення специфікації зі складальним кресленням при умові їх розміщення на аркуші формату А4.