1. Визначення параметрів об’єкта розробки

Основна задача цього розділу – надання характеристики роботи пункту навантаження (розвантаження) під час виконання транспортного процесу. Тобто, необхідно обґрунтувати можливі проектні рішення у вигляді наступ­них організаційних дій:

- умов експлуатації призначених транспортних засобів (ТЗ) та засобів механізації для навантаження-розвантаження вантажу;

- взаємодії автотранспортних підприємств, відправників і одержувачів вантажу, координування їх роботи;

- технології транспортного процесу та системи перероблення вантажу;

- способи зберігання вантажу та ін.

Необхідно розглядати можливість застосування тари, засобів пакету­вання й контейнерів при перевезенні малих штучних та інших вантажів. При­йнято, що перевезення вантажу здійснюють на маятникових маршрутах із зворотним вантажним пробігом (зворотний пробіг автомобіля з засобами пакетування та порожньою тарою).

Обгрунтування здійснюють у такій послідовності:

1) Визначають транспортну характеристику заданого вантажу (вид, клас, об'ємно-масова характеристика, властивості та ін.). Для цього користу­ються відповідними джерелами інформації [1...3; 5...8]. Потім надаються схе­ми зовнішнього вигляду вантажу, готового до застосування навантажувально- розвантажувальних машин (НРМ).

2) Встановлюють необхідний автомобіль (автопоїзд) для перевезення, виходячи з транспортної характеристики вантажу та "Правил перевезення вантажу..."[8]. Спочатку визначають тип кузова автомобіля, а потім марку та модель автомобіля. Модель автомобіля встановлюють через раціональну вантажність, яку розраховують у наступній послідовності.

Визначають орієнтовно за раціональною вантажністю

де - добовий обсяг перевезення на маршруті, т;

, - коефіцієнти використання вантажності автомобіля у прямому та зворотному напрямках маршруту (визначаються за класом вантажу);

- кількість обертів на маршруті за час роботи на маршруті, од.

Кількість обертів на маршруті визначається за залежністю:

де - час роботи автомобіля на маршруті, год.;

- середній час обігу автомобіля на маршруті, год.

де - довжина маршруту, км;

- експлуатаційна швидкість автомобіля ( =15 км/год.) .

Отримане значення порівнюють із значенням вантажності і таким чином призначають дві або більше марки автомобілів (автопоїздів) [14,15]. Призначені як марки, так і моделі повинні бути різними. Після цього малю­ють схему (вигляд у плані) розміщення вантажу в кузовах, з відповідними їх розмірами, та визначають фактичний коефіцієнт використання вантажності ТЗ, який застосовується в подальших розрахунках.

3) Вибирають дві, три або більше альтернативні моделі сучасних навантажувально-розвантажувальних машин і механізмів, виходячи з виду, транспортної характеристики вантажу, пристроїв його захоплення, які можуть нести ці машини та величини коефіцієнта використання вантажності НРМ. Значення коефіцієнта повинно бути . Альтернативні як марки, так і моделі повинні бути різними. Наприклад, крани козлові та мостові; автомобільні та на пневмоколісному ходу; портальні та баштові; авто- й електронавантажувачі та ін.

Надалі, користуючись довідковою літературою [10-12, 17-20], треба на­вести повну технічну характеристику назначених НРМ.