1) Указують на коло осіб, на які в конкретній ситуації розповсю-джується дія відповідної правової норми;

2) Закріплюють конкретну поведінку суб’єктів у сфері мобілізації, розподілу і використання відповідних централізованих та децентралізованих валютних фондів, якої вони повинні дотримуватися;

3) Є умовою можливості застосування засобів забезпечення суб’єк-тивних прав і юридичних обов’язків.

Специфіка соціальних зв’язків, пов’язаних з формуванням і вико-ристанням централізованих і децентралізованих валютних фондів, полягає в особливому владно-майновому характері валютних відносин, який виражається в еквівалентному, тобто двосторонньому русі грошової форми вартості між суб’єктами відтворювання. В цих відносинах відбувається не перерозподіл вартості, а перерозподіл частини грошових коштів суспільства, за допомогою яких можливий міжнародний обмін і фінансова співпраця.

Такий перерозподіл частини специфічних грошових коштів не має на своїй меті безвідплатного вилучення на користь держави частини доходу (прибутку) відповідного суб’єкта, як це відбувається при податковому відношенні, а будується строго на принципі відшкодування, коли відповідний суб’єкт одержує замість частини своїх надходженнь в іноземній валюті еквівалент у місцевій.

Виходячи з вищевикладеного, валютні правовідносини необхідно визначати як врегульовані нормами права комплексні суспільні зв’язки, що носять особливий владно-майновий характер і виникають у процесі організованої державою фінансової діяльності з приводу утворення та використання централізованих і децентралізованих фондів специфічних грошових коштів — валютних фондів.

Застосування норм у сфері регулювання валютних відносин здійс-нюється на двох рівнях: нормативно-правовому та індивідуально-правовому. Нормативно-правове регулювання полягає у створенні (розробці і затвердженні) правових норм, які регулюють валютні відносини. Індивідуально-правове регулювання охоплює застосування правових норм до певних життєвих обставин, які викликають виникнення, зміну та припинення конкретних валютних правовідносин.

Суб’єкти валютних відносин в Україні діляться на резидентів і нерезидентів.

Резидентами є:

— фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), що мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово знаходяться за кордоном;

— юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва та ін.), з місце-знаходженням на території України, що здійснюють свою діяльність на основі законів України;

— дипломатичні, консульські, торгові та інші офіційні представництва України за кордоном, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, які не здійснюють підприємницької діяльності.

До нерезидентів відносяться:

— фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), що мають постійне місце проживання на території Украї-ни, у тому числі ті, що тимчасово знаходяться на території України; 

— юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філіали, представництва та ін.), з мі-сцезнаходженням за межами України, які створені і діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи й інші суб’єкти підприємницької діяльності за участю юридичних осіб та інших суб’єктів підприємницької діяльності України;

— іноземні дипломатичні, консульські, торгові та інші офіційні представництва, міжнародні організації і їх філії, що знаходяться на території України та мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій та фірм, які не здійснюють підпри-ємницьку діяльність на основі законів України.

Найважливішим елементом діючої в Україні системи валютного регулювання є режим ліцензування валютних операцій. Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, на які розповсюджується режим ліцензування.