2. Об'єкт та об’єктивна сторона військового злочину

Родовим об'єктом військових злочинів є встановлений по­рядок несення або проходження військової служби (військовий правопорядок), під яким розуміють сукупність таких, що ви­никли у процесі життя та бойової діяльності військ, суспіль­них відносин, закріплених у законах, військових статутах, по­ложеннях, керівництвах та інших актах законодавства.

Склад цього порядку містить: а) порядок підлеглості та військової честі; порядок проходження військової служби; б) порядок експлуатації озброєння та військової техніки і користування військовим майном; в) порядок несення спеціальних служб; г) порядок зберігання військової таємниці; ґ) порядок здійснення своїх повноважень військовими службовими особами Зброй­них Сил та інших військових формувань; д) порядок виконан­ня військового обов'язку на полі бою та в інших особливих умовах; є) порядок дотримання звичаїв та правил ведення вій­ни.

Конкретні військові злочини посягають на окремі сфери цього порядку, які є безпосередніми об'єктами вказаних зло­чинів.

Об'єктивна сторона військових злочинів характеризується вчиненням суспільно небезпечних діянь, що порушують вста­новлений порядок несення або проходження військової служ­би. Ці діяння можуть бути вчинені шляхом дії (ст.ст. 404, 405, 432), бездіяльності (ст.ст. 403, 425, 426) або дії та бездіяльно­сті (ст.ст. 415, 417, 422).

Ряд військових злочинів містить в якості необхідної або кваліфікуючої ознаки, вказівку на настання тяжких наслідків (ст.ст. 416, 421), до яких належать зрив виконання бойового завдання, загибель людей, заподіяння тілесних ушкоджень, знищення або пошкодження цінного воєнного майна, послаб­лення боєздатності підрозділу тощо.

3. Суб’єкт та суб’єктивна сторона військового злочину

Суб'єктивна сторона військових злочинів може характери­зуватись умисною виною (ст.ст. 402, 404, 406), виною необере­жною (ст.ст. 403, 412), деякі військові злочини можуть вчиня­тися як умисно, так і необережно (ст.ст. 418—420).

Суб'єктами військових злочинів є:

А)військовослужбовці Збройних Сил України;

Б) військовослужбовці Служби безпеки України, внутрішніх військ МВС України;

В)військовослужбовці військових формувань, утворених від­повідно до законів України;

Г)особи, щодо яких є спеціальна вказівка в законодавстві України;

Д)військовозобов'язані під час проходження ними навчальних (перевірних) або спеціальних зборів.

З цього випливає, що закон виділяє два види спеціальних суб'єктів військових злочинів — військовослужбовців та вій­ськовозобов'язаних під час проходження ними навчальних (пе­ревірених) або спеціальних зборів.

Військовослужбовці — це громадяни України, які проходять військову службу у ЗС України та інших військових форму­ваннях (солдати, матроси, сержанти, старшини, прапорщики, мічмани, офіцери).

Військова служба — це державна служба особливого харак­теру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захис­том Вітчизни.

Військовозобов'язані — це особи, які перебувають у запасі ЗС України чи інших військових формувань. Для військовозо­бов'язаних, призваних на збори, початком військової служби є перший день фактичного перебування на зборах, а закінчен­ням цієї служби — останній день зборів.

Суб'єктами деяких військових злочинів можуть бути війсь­ковополонені ворожої армії, військовослужбовці України під час перебування в полоні у ворога.

Не є суб'єктами військових злочинів особи рядового та ке­рівного складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, робітники та службовці військових частин і установ, військові ліцеїсти. Не вважаються суб'єктами військових злочинів пра­цівники відомчої воєнізованої охорони і моряки торговельних суден, хоча перші несуть вартову службу, а другі — вахтову. Особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу, та­кож не є суб'єктами військових злочинів. Прийняття чи не прийняття військовослужбовцем військової присяги для визнання його суб'єктом військових злочинів не має значення. Необхідно пам'ятати, що з цього правила є два винятки: ст. 128 Статуту гарнізонної та вартової служб та ст. 335 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України за­бороняють призначати до варти та на бойове чергування вій­ськовослужбовців, які не склали військової присяги, а тому та­кі військовослужбовці не можуть бути притягнуті до криміна­льної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 418, 420 КК України.