3. Розкрити зміст понять: «творчість», «творчі здібності», «креативність», «здібності», «інтелект», «обдарованість», «талант», «геніальність».

Творчі здібності – дають змогу успішно виконувати творчу діяльність ( загальні творчі здібності – будь-яку творчу діяльність, наприклад літературну).

Обдарованість – специфічне поєднання здібностей, інтересів, потреб, яке дає змогу виконувати певну діяльність на якісно високому рівні, що відрізняється від умовного «середнього» рівня.

Творча обдарованість – дає змогу успішно розв язувати творчі завдання, виконувати творчу діяльність більш оригінально, ніж при наявності «простих» творчих здібностей.

Талант – система якостей, властивостей, які дають змогу особистості досягти значних успіхів в оригінальному виконанні творчої діяльності.

Геніальність – системна характеристика особистості, яка свідчить про її над оригінальність досягнення, дуже суттєво переважаючі «звичайну» й наявну творчу діяльність ( у тому числі й на рівні таланту ).

ОБДАРОВАНА ДИТИНА – це дитина, яка виділяється серед своїх колег яскраво вираженими успіхами в досягненні результатів на якісно вищому рівні, який перевершує певний умовний «середній» рівень; при цьому важливо мати на увазі, що йдеться не про окремі, випадкові успіхи, а про систематичні, які взагалі притаманні діяльності цієї дитини. А коли результати її діяльності будуть ще й оригінальними, то можна говорити саме про творчу обдарованість.

Креативність – це здатність привносити щось нове в досвід ( Барок );

Креативність – це здатність усвідомлювати проблеми та протиріччя

( Торенс );

Креативність – це здатність народжувати оригінальні ідеї в умовах постановки нових проблем ( Валлах );

Креативність – це здатність відмовлятися від стереотипних способів мислення ( Гілфорд );

Креативність – це здатність здивовуватися та пізнавати, вміння знаходити рішення в нестандартніх ситуаціях, це цілеспрямованість на відкриття нового та здатність до глибокого осмислювання свого досвіду ( Е. Фромм ).

Геніальність – найвищий рівень прояву творчих здібностей, це вже суспільна оцінка особистості.

Креативність – загальна здібність до творчості, яка характеризує особистість загалом і виявляється у різних сферах активності. Розглядається як відносно незалежний фактор обдарованості.

Інтелéкт — це здатність пізнавати і вирішувати проблеми, які об'єднують в собі пізнавальні здібності.

4. Категорії методів дослідження творчості. Об'єктивні умови експериме­нтальної задачі з дослідження творчості (я.О.Пономарьов і ін.).

Серед методів дослідження насамперед варто виділити дві відносно самостійні категорії: 1) методи отримання вихідних даних і 2) методи їх реєстрації та попередньої обробки.

Останнім часом увага, що приділяється другої категорії приватних методів (реєстрація та обробка), як би затьмарило питання першої (одержання вихідних даних). Тому актуальним стає зараз спеціальний аналіз шляхів отримання вихідних даних.

Безсумнівно, що питання другої категорії методів істотно впливають на зміст і відповідні можливості перше. Однак проблемі отримання вихідних даних властива інша лінія розвитку, що спрямовується прогресом методології. Це питання ми і розглядаємо в даній главі як центральний, залишаючи осторонь специфічні проблеми реєстрації та попередньої обробки вихідних даних. Зазначені обставини визначають і вибір того фактичного матеріалу, який буде залучатися нами по ходу розгляду. Цей вибір визначається схемою розвитку методологічних проблем, окресленої в попередніх розділах. Ми не ставимо своїм завданням описати проблему отримання вихідних даних в тих її деталях, в яких вона конкретно розвивалася в рамках світової науки. Наше завдання - розглянути принципову сторону питання. Це найзручніше здійснити (як і при розгляді методологічних проблем) на матеріалі історії вітчизняної науки.

Розглядаючи питання під описаним кутом зору, ми набуваємо підставу розділити методи отримання вихідних даних на дві основні групи: перша з них представлена ??методами традиційної психології творчості (істотна ознака даної групи полягає в тому, що кордони можливостей входять до неї методів визначаються межами використання безпосереднього досвіду); друга група представлена ??нетрадиційними методами (їх істотна ознака - проникнення в область безпосередньо не відображаються явищ). Звернемося спочатку до першої групи методів отримання вихідних даних (використання безпосереднього досвіду).

Ця група є свого роду проекція основних методів традиційної психології - самоспостереження, спостереження та опитування - на область психології творчості. До неї належать:

1) самоспостереження творців за ходом власної творчості;

2) вивчення біографічних даних творців (включаючи сюди і факти, безпосередньо пов'язані з ходом творчого процесу) ; 3) анкетування; 4) інтерв'ювання.

Методи, що входять в даний ансамбль, можна було б назвати універсальними - вони пристосовані для дослідження будь-яких традиційних проблем психології творчості (процесу творчості, творчих здібностей, якостей особистості і т. п.). Поряд з універсальними існують і спеціальні методи: 5) експериментальні методи традиційної психології (приурочені до вивчення процесу творчості) і 6) метод тестів (призначений для вивчення творчих здібностей і якостей особистості творця).

Провідне місце в методах традиційної психології творчості відводилося самоспостереженню творців.

Деякі автори раннього періоду досліджень допускали думку про можливість навмисного самоспостереження за процесом творчості. Наприклад, Б. А. Лезин (1907) думав, що спостерігати за процесом власної творчості може кожна людина. Але, звичайно, робив застереження він, таким шляхом можна видобути лише скромну аналогію справжніх підстав для судження про цей процес; набагато більшу увагу слід приділяти «зізнань» справжніх творців - знаменитих особистостей, що володіють у порівнянні з звичайними людьми незвичайної чуйністю, вразливістю (тут під « творчими особистостями »найчастіше малися на увазі видатні письменники, поети, художники, музиканти). Більшість же прихильників можливості навмисного самоспостереження процесу творчості вважали, що свідчення самих творців - єдина підстава для таких суджень (наприклад, Блох, 1920, і ін.)

На думку інших авторів, наприклад С. О. Грузенберг (1924), процес творчості недоступний навмисного самоспостереженню. Тому вихідні дані можуть бути укладені лише в біографіях, автобіографіях, мемуарах та ін

Подальші вітчизняні дослідження в галузі психології наукової творчості виявилися зосередженими навколо проблеми творчого мислення, навколо процесу творчості. Це питання ми будемо розглядати спеціально. Тому тут лише коротко зупинимося на характеристиці основної тенденції, що намітилася в цих роботах щодо розвитку методів отримання вихідних даних.

 Така тенденція передусім пов'язана з остаточним визнанням того факту, що багато ланки розумової діяльності не зізнаються самим творцем. Звідси, природно, випливає необхідність в розробці спеціальних методів, що дозволяють об'єктивно фіксувати ці неусвідомлювані ланки.

 До числа таких методів можна віднести, наприклад, аналіз результату предметної дії шляхом виявлення в ньому прямого і побічного продуктів (Я. О. Пономарьов), кінорегістрацію руху очей і деякі інші, аналогічні їй прийоми, багато з яких широко застосовувалися вже й раніше при вивченні перцептивних процесів (В. Н. Пушкін, О. К. Тихомиров, В. П. Зінченко та ін) -

 Вносять чи ці методи небудь принципово нове в область отримання вихідних даних про психологію процесу творчості, чи відкриваються з їх допомогою нові факти?

 Відповідаючи на це питання, важливо помітити, що експериментальна психологія мислення і перш стикалася, звичайно, з фактами (правда, грубо вираженими), аналогічними тим, які видобуваються тепер новими методами. Метод самоспостереження використовувався в чистому вигляді лише дуже небагатьма психологами, що вивчали мислення. У більшості ж випадків він доповнювався зовнішнім спостереженням, зв'язувався з виконанням предметних дій (маніпуляції з предметами при наочно-дієвих завданнях, викреслювання всякого роду схем, фіксування тих або інших викладок і т. п., супроводжуване «мисленням вголос» і т. д. ). Однак інформація про неусвідомлюваних ланках при цьому губилася в загальному її потоці, спеціально не виділялася. Цінність нових методів полягає насамперед у тому, що вони дають можливість розрізняти усвідомлюваний компонент дії людини (прямий продукт), який відображається в самоспостереженні, доступний йому і може бути зареєстрований з його допомогою, і неусвідомлюваний компонент (побічний продукт), який в самоспостереження НЕ представлений і для реєстрації якого необхідні інші, спеціальні прийоми.