Сидір Воробкевич (1836-1903)

Буковинський композитор, священик, поет і письменник (літературний псевдонім Данило Млака), педагог і теоретик, диригент, активний громадський діяч.

Його прадід утік свого часу з Литви і звався Скальський Млака де Оробко, а дід переробив Оробко на Воробкевича. Частина прізвища Млака стала улюбленим псевдонімом Сидора.  Батько його, Іван, на той час працював при Чернівецькій гімназії (тодішній ліцей) професором релігії і філософії. Його матір померла в 1840 році. Через п'ять років помер і батько, і Сидір разом зі своїм братом Григорієм залишилися сиротами. Їх дід, кіцманський протопоп Михайло Воробкевич, забрав онуків до себе жити в містечко Кіцмань. Першу науку в Кіцмані дітям надала бабка Параскева. Вона навчила любити рідну мову, пісню та народ. З уст своєї бабусі Сидір чув силу-силенну казок, пісень, народних оповідань про козаків і турків. Дід поета знав безліч оповідей про козацтво, Україну, Умань, Залізняка,Ґонту.

Навчався в Чернівецькій духовній семінарії, Віденській консерваторії.

У 1868 році склав іспит на викладача співу й регента хору у Віденській консерваторії. З 1867 року викладав спів у Чернівецькій духовній семінарії та гімназії, а з 1875 р. – на богословському факультеті Чернівецького університету.

Як композитор писав у жанрах:

• хорової музики - 400, з них 250 – на тексти власних поезій:

• патріотичні – Пробудилась Русь, Ой чого ти почорніло;

• ліричні – Над Прутом у лузі;

• на слова Т. Шевченка – 12 хорів (Огні горять);

• жартівливі – вперше в західноукраїнській музиці – Блоха, Когут, Воробець.

• співогри: 26 на власні тексти. Мелодрами – Бідна Марта, Гнат Приблуда, оперета Золотий Мопс (про життя студентів, популярна на львівських сценах), історичні драми – Василько Ростиславович, Петро Конашевич-Сагайдачний, Кочубей і Мазепа.

• концерт для скрипки з оркестром (присвята дочці)– фортепіано, гітара, камерний оркестр.

• 40 Солоспівів, 20 дуетів,

• пісенник, підручних з сольфеджіо.

Слухання музики: Хор «Над Прутом у лузі».

Анатоль Вахнянин (1841 – 1908)

Громадсько-політичний діяч, композитор, педагог, журналіст.

Народився в селі Сєняві недалеко Перемишля. Навчався у Перемишльській гімназії, вивчав теологію у Львівській духовній семінарії. Займався літературною і музичною діяльністю. Навчався на філософському факультеті Віденського університету.

Активний громадський діяч: Організував перший Шевченківський концерт на західноукраїнських землях., організував студентське товариство «Січ» і став його першим головою. Співорганізатор і перший голова товариства «Просвіта». Тісно співпрацював з комісією з написання українських підручників для народних і середніх шкіл. Організатор і керівник музично-хорових товариств «Торбан» (1870) і «Боян»(1891). Був засновником і керівником Союзу співацьких і музичних товариств.

Педагог: Видав підручник з гармонії, Підручник з географії для шкіл народних. 1903 року заснував Вищий музичний інститут ім. М. Лисенка у Львові (пізніше – Львівська консерваторія) та став його першим директором.

Політик: разом з іншими лідерами народовців став ініціатором політики «нової ери», яка мала б сприяти унормуванню українсько-польських відносин у Галичині. Депутат Віденського парламенту (1894–1900).

Літератор: написав 4 повісті, оповідання, переклади М. Гоголя, М. Тургенєва. Статті про Д. Бортнянського, народні пісні, рецензія на «Різдвяну ніч» М. Лисенка.

Композитор:

• перша західноукраїнська опера «Купало»; 1870–1892, поставлена 1929 року в Харкові.

• музика до вистав: «Бондарівна» (Ф. Заревича), «Ярополк І Ярославович» (Устияновича М.).

• Хори – «Наше життя», «Молоді сни», «По морю, по морю» (хор варягів із музики до вистави «Ярополк»). Львівські студенти виконували його із словами О. Колесси – «Шалійте, шалійте, скажені кати».Цю мелодію використав Д. Шостакович в 11 симфонії.

• солоспіви – Помарніла наша доля (сл.. О. Партицького)..