2. Концепція фінансового планування об'єднань підприємств

Планування є процесом розробки і ухвалення цільових установок кількісного і якісного характеру і визначення ефективних заходів по їх досягненню. Фінансовий план – це документ, в якому відображаються фінансова стратегія і способи її реалізації, забезпечуючий прибутковість, платоспроможність і фінансову стійкість підприємства, а в цілому – збільшення доходів власника.

Концептуально виділяють два рівні фінансового плану: стратегічний і тактичний.

В системі довгострокового планування передбачається, що майбутнє може бути передбачено шляхом екстраполяції структурних пропорцій і тенденцій, що склалися. В системі стратегічного планування йдуть від теперішнього часу до майбутнього замінюючи екстраполяцію аналізом перспектив організації. Наприклад: при колишньому підході об'єм виробництва продукції планується на основі тенденцій, що склалися. Якщо протягом трьох років темп приросту об'ємів виробництва складав 5, 10, 15 %, то на перспективу буде запланований 20 %. При другому підході спочатку прогнозують ситуацію майбутнього на основі аналізу зовнішнього середовища (попиту, кон'юнктури ринку, купівельної спроможності населення і т.д.). Якщо попит, купівельна спроможність населення падають, то і об'єм виробництва продукції на плановий період буде понижений. Після аналізу зовнішніх чинників ведеться аналіз того, наскільки підніметься ефективність виробництва з урахуванням використовування інформації по зміні впливу зовнішніх чинників.

Наступні відмінність полягає в застосуванні методів планування. Методологічною основою при стратегічному підході є системний і ситуаційний підходи (розробка сценаріїв майбутніх ситуацій, експертні оцінки, методи імітаційного і стохастичного моделювання і ін.). Ці підходи відрізняє гнучкість, адаптивна, маневреність.

Стратегічний фінансовий план є системою мети фінансової діяльності, направленої на максимізацію вартості підприємства. Стратегічну мету по тривалості планують, як правило, від року. До них можна віднести темпи і пропорції фінансових показників, філософію фінансової політики. Як цільові стратегічні нормативи по окремих аспектах фінансової діяльності підприємства можуть бути встановлений:

• середньорічний темп зростання власних фінансових ресурсів, формованих з внутрішніх джерел;

• мінімальна частка власного капіталу загалом об'єм капіталу підприємства, що використовується;

• коефіцієнт рентабельності власного капіталу підприємства;

• співвідношення оборотних і необоротних активів підприємства;

• мінімальний рівень грошових активів, що забезпечують поточну платоспроможність підприємства;

• мінімальний рівень самофінансування інвестицій;

• граничний рівень фінансових ризиків в розрізі основних напрямів господарської діяльності підприємства.

Філософія фінансової політики повинна обгрунтувати найважливіші аспекти фінансової діяльності по наступних напрямах: інвестиційна політика; управління оборотним капіталом, кредиторською і дебіторською заборгованістю; розробка облікової і податкової політики; вироблення кредитної політики; вибір дивідендної політики.

Метою стратегічного фінансового планування є забезпечення фінансової стійкості на тривалий період. Фінансова стійкість відображає такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство здатне забезпечувати безперебійний процес виробництва і реалізації продукції, його розширення і оновлення.

Критерієм ефективності фінансової стратегії може слугувати модель:

Т_п > Т_в > Т_а > Т_вк,

де Т_п – темп зростання прибутку;

Т_в – темп зростання об'єму продажів (виручки);

Т_а – темп зростання активів;

Т_вк – темп зростання власного капіталу.

Якщо в результаті розробки керівництвом фінансової ідеології і фінансових нормативів порушується співвідношення, рекомендоване моделлю, то стратегію потрібно коректувати до тих пір, поки вона не задовольнятиме критерію ефективності. Тільки в цьому випадку мета вважається досягнутою.

Другий рівень фінансового планування – розробка тактичного плану, в якому повинні відображатися конкретні заходи щодо реалізації стратегічних цільових нормативів, запропонованих на вищому рівні. Тактично фінансові плани, як правило, розробляються керівниками середнього рівня.

Якщо часовий період стратегічного плану від року і довше, то заходи тактичного плану розробляються на рік з будь-яким ступенем деталізації: поквартально з розбиттям на місяці, щомісячний з розбиттям на декади, подекадний з розбиттям на дні. Ступінь деталізації залежить від мети і рівня структурного підрозділу фірми.

Тактичні фінансові плани прийнято називати бюджетом. Так, в США чітко розділяють поняття "планування", "програмування" і "бюджетування". План – це система мети і стратегій по їх досягненню. Програма – це комплекс заходів щодо реалізації стратегій. Бюджет – цей фінансовий вираз мети, стратегій і намічених заходів, що реалізовується в кошторисах, графіках надходжень і витрат.

Об'єктами бюджетування можуть бути: бізнес, цех, ділянка, компанія в цілому, отже, бюджети є основою для ухвалення рішень керівництвом про рівні фінансування різних бізнесів з внутрішніх і зовнішніх джерел, забезпечують постійний оперативний контроль за фінансовим станом компанії.

Призначення бюджетів – відповісти на питання як, де, коли необхідно використовувати фінансові ресурси, щоб забезпечити підвищення загальної ефективності розвитку фірми.

Підсумковим документом тактичного фінансового планування є генеральний або майстер-бюджет. Генеральний бюджет є сукупністю трьох основних бюджетів: 1) бюджету доходу і витрати, 2) бюджету руху грошових коштів, 3) розрахункового (прогнозного) балансу. Названі фінансові документи дозволять прогнозувати ефективну фінансову діяльність (перший документ), поточну платоспроможність (другий документ) і фінансову стійкість (третій документ).

Методи складання генерального бюджету залежать від напряму процесу бюджетування: зверху вниз або від низу до верху. В цілях ефективних розробок управлінських рішень доцільне зустрічне планування. Зверху спускаються нормативи основних темпів і пропорцій (стратегічні параметри), а знизу – бюджети окремих видів бізнесу. Якщо узяти за основу принцип зустрічного планування, то генеральний бюджет включатиме окрім трьох основних набір операційних і допоміжних бюджетів.

Складові елементи генерального бюджету:

1. Основні бюджети: доходів і витрат; руху грошових коштів; розрахунковий баланс.

2. Операційні бюджети: об'єм продажів; запасів готової продукції.

3. Виробничий бюджет: бюджет виробництва; бюджет матеріальних витрат; бюджет прямих витрат праці; бюджет прямих операційних витрат; бюджет загальновиробничих витрат; бюджет управлінських витрат; бюджет комерційних витрат.

4. Допоміжні бюджети: план капітальних (первинних) витрат; кредитний (інвестиційний) план.

Консолідований бюджет необхідно складати корпораціям, в структурі яких є материнські і дочірні підприємства, що мають статус юридичних осіб. Консолідований бюджет не є механічне підсумовування однойменної статі бюджетів окремих юридичних осіб. В цьому документі не відображаються операції між членами корпорації, він включає тільки доходи і витрати, активи і зобов'язання, що виникають з третіми особами.