Пашенные земледельцы засушливой зоны
Пашенное земледелие возникает ещё в античные времена
Был преобладающим у народов всего Средиземноморья, Передней и Средней Азии, Северной Индии, Северного Китая иКореи. Сложилось несколько типов:
Долинно-речной. Главная особенность — развитая ирригационная система. В основном бассейны крупных рек — Нила,Тигра и Евфрата и других.
Предгорный и приморско-береговой. Развитие виноделия и садоводства. Италия, Испания и другие страны Средиземноморья.
Оазисный. Культура финиковой пальмы. Полупустыни и пустыни северной Африки и Аравийского полуострова.
Пашенные земледельцы влажных тропиков и субтропиков[
Ареал распространения Южная и Юго-Западная Азия. Главные особенности: интенсивное заливное рисоводство, орошение в условиях избытка воды, в качестве тягловой силы использование буйволов.
Свои особенности пахотное земледелие имело в Южном Китае и Японии, где слабое внедрение пахотных орудий компенсируется широким применением удобрений, развитием ирригации и созданием грядковой системы земледелия — системы, при которой сельскохозяйственные культуры выращиваются на узких, возвышенных полосах земли, разрыхляемой и унавоживаемой.
Пашенные земледельцы лесостепей и лесов умеренного пояса
До сегодняшнего дня, именно этот тип характерен для европейской части России и Урала,Южной Сибири и Дальнего Востока. Также является традиционным для большинства народов Европы (исключение некоторые страны Средиземноморья), Северной Америки (постколониальной). Важным моментом является использование дерева как основного строительного материала, высокое развитие домашнего производства и ремесла.
14. Перспективи з різним кгт
Хозяйство всех этносов докапиталистической эпохи строилось либо на первоначальных видах занятий - охоте, собирательстве, рыболовстве, либо на ручном земледелии и скотоводстве, либо на пашенном земледелии. Распространение того или иного вида зависело от социально-экономического уровня развития этноса и той физико-географической ситуации, в которой данный этнос обитал.
15. Класифікація рас та їх локалізація
Як правило серед населення Землі розрізняють три або чотири великі раси, які в свою чергу діляться на менші підрозділи. Внаслідок широкої різноманітності більшості тілесних прикмет кожна велика раса містить 5—6 різновидів (малих рас), крім того існують так звані перехідні малі раси, що поєднують риси двох великих рас. У свою чергу малі раси складаються з антропологічних типів, а останні — з ряду популяцій.
Раси[1]
Екваторіальна
Негроїдна (африканська)
негрська
негрильська
бушменська
Австралоїдна
меланезійська
негритоська
веддоїдна
австралоїдна
курильська (айнська)
Європеоїдна (кавказька)
ксантохрої:
атланто-балтійська
біломоро-балтійська
середньоєвропейська
меланохрої:
балкано-кавказька
індо-середземноморська
Монголоїдна (азійська)
північноазіатська (континентально-азійська)
далекосхідна (азійсько-тихоокеанська)
арктична
американська:
північноамериканська
південноамериканська
Перехідні:
екваторіально-європеоїдні:
ефіопська
суданська (західносуданська, північносуданська)
мулати (американські, південноафриканські)
євразійські, євро-американські:
уральська (лапноїдна)
південносибірська
середньоазійська
метиси (американські, східносибірські)
азійсько-екваторіальні:
південноазіатська
японська
полінезійська
східноіндійська
малагасійська