4. Вимоги щОдо оформлення курсової роботи
Курсова робота має бути виконана та оформлена з додержанням усіх технічних вимог до наукових робіт. Текст роботи має бути набраний на комп’ютері на одному боці аркуша білого паперу формату А4. Шрифт Times New Roman, 14 пт, через 1,5 інтервалу. Можна також подати таблиці та ілюстрації на аркушах формату А3.
Текст розміщується на сторінці, яка обмежується полями: лівим — 30 мм, правим — 10 мм, верхнім — 20 мм, нижнім — 20 мм. Нумерація сторінок проставляється внизу праворуч.
Курсова робота починається з титульного аркуша, який є 1 сторінкою роботи, але номер на ній не проставляється. За титульним аркушем розміщують послідовно: завдання, яке є 2 сторінкою роботи, але номер на ній не проставляється, зміст роботи, який починається з 3 сторінки і на ній проставляється номер, вступ, перший, другий, третій розділи, висновки, список використаної літератури, додатки.
У змісті зазначають початкові сторінки кожного розділу і параграфа. Назви розділів і параграфів у змісті й тексті мають бути однаковими.
Вступ, кожний розділ, висновки і список літератури починаються з нової сторінки, а наступний підрозділ — одразу після закінчення попереднього.
Розділи і підрозділи слід нумерувати арабськими цифрами та друкувати з абзацним відступом.
Номер підрозділу включає номер розділу і порядковий номер підрозділу, відокремлені крапкою (1.1, 1.2 і т. д.).
Після номеру розділу, підрозділу в тексті роботи крапку не ставлять.
Заголовки. Розділи, підрозділи повинні мати заголовки, що чітко й коротко відображають їхній зміст.
Заголовки розділів і підрозділів слід друкувати з абзацним відступом з великої літери без крапки в кінці та без підкреслень. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається.
Переліки. У тексті можуть бути переліки. Перед кожною позицією переліку слід ставити дефіс або (за необхідності послатися в тексті на один із переліків) малу літеру, після якої ставлять дужку. Для подальшої деталізації переліку необхідно використовувати арабські цифри, після яких ставлять дужку.
Перелік першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня — з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.
Приклад:
а)____________________________________________________
б)____________________________________________________
1)_________________________________________________
2)_________________________________________________
в)____________________________________________________
Таблиці застосовують для уточнення та зручності порівнювання показників. Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. Назва таблиці має точно і стисло відображати її зміст. Назву слід розміщувати один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами таблиці пишуть «Продовження таблиці ___» з зазначенням номера таблиці.
Таблиці (за винятком таблиць у додатках) слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, «Таблиця 2.1» — перша таблиця другого розділу.
Таблиці кожного додатка позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатка.
Якщо в тексті роботи є тільки одна таблиця, то її позначають «Таблиця 1» або «Таблиця В.1», якщо таблицю наведено в додатку В.
На всі таблиці мають бути посилання в тексті, які складаються зі слова «таблиця» із зазначенням її номера.
Таблиця_______ _______________________________________
(номер) (назва таблиці)
иці |
|
|
Заголовки стовпців |
|||
|
|
|
|
Підзаголовки стовпців |
||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
Нумерація стовпців |
|
|
|
|
|
|
|
Рядки |
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
||
Стовпці
Заголовки стовпців і рядків таблиці слід друкувати з великої літери, підзаголовки стовпців — з малої, якщо вони є продовженням заголовка, або з великої, якщо вони мають самостійне значення. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять, заголовки і підзаголовки стовпців друкують в однині.
Таблиці ліворуч, праворуч і знизу, як правило, обмежують лініями.
Розділяти заголовки і підзаголовки боковика і стовпців діагональними лініями не допускається. Заголовки стовпців, як правило, друкують паралельно рядкам таблиці. За необхідності допускається перпендикулярне розміщення заголовків стовпців.
Головку таблиці треба відокремлювати лінією від тексту таблиці.
Допускається розміщення таблиці вздовж довгого боку аркуша (тобто сторінку розташовують альбомним аркушем).
Якщо рядки або стовпці таблиці виходять за формат сторінки, то таблицю ділять на частини, які розміщують одна під одною або поряд, при цьому в кожній частині таблиці повторюють її головку й боковик.
У разі поділу таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти відповідно номерами стовпців і рядків. При цьому нумерують арабськими цифрами стовпці і (або) рядки першої частини таблиці.
Якщо в кінці сторінки таблиця переривається і її продовження буде на наступній сторінці, то в першій частині таблиці нижню горизонтальну лінію, що обмежує таблицю, не креслять.
Ілюстрації. Ілюструють курсову роботу, виходячи із певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, що допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов’язаних із другорядними деталями тексту, запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст — ілюстрації.
Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).
Підпис під ілюстрацією зазвичай має чотири основні еле- менти:
найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом «Рис.» («Мал.»);
порядковий номер ілюстрації, який вказується без знака номера арабськими цифрами і враховує номер розділу і порядкову нумерацію ілюстрації в межах розділу;
тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислішою характеристикою зображеного;
експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, що виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом. Треба зазначити, що експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його.
Основними видами ілюстративного матеріалу в курсовій роботі є: рисунок, схема, діаграма, графік.
Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов’язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках «(рис. 3.1)» або зворот типу: «...як це видно з рис. 3.1» або «... як це показано на рис. 3.1».
Графічний матеріал — рисунки (схеми, діаграми і т. ін.) розміщують у курсовій роботі для встановлення властивостей або характеристик об’єкта, а також для ліпшого розуміння тексту роботи. На графічний матеріал мають бути посилання в тексті курсової роботи.
Графічний матеріал треба розмістити безпосередньо після тексту, в якому про нього згадується вперше, або на наступній сторінці, а за необхідності — у додатку.
Графічний матеріал може мати тематичну назву, яку розміщують під ним. За необхідності під графічним матеріалом розміщують пояснювальні дані. Слово «рисунок» і назву подають після пояснювальних даних.
Графічний матеріал (за винятком графічного матеріалу додатків) слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу. Якщо рисунок один, його позначають «Рис. 1».
Номер рисунка складається з номерів розділу та порядкового номера рисунка, відокремлених крапкою (Рис. 1.1).
Рис. 1.1 Діаграма продажу товарів за країнами
Графічний матеріал кожного додатка позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатка (Рис. В.3).
Рисунок (діаграму, схему і т. ін.), як правило, слід виконувати на одній сторінці. Якщо рисунок не вміщується на одній сторінці, дозволяється переносити його на інші сторінки. При цьому тематичну назву розміщують на першій сторінці, пояснювальні дані — на кожній сторінці і під ними друкують «Рис. ..., аркуш ...», якщо є кілька рисунків, і «Рис. 1, аркуш...», якщо є один рисунок.