10 Вопрос.

Економічні цикли поділяють на:

1. Короткі (малі) цикли – цикли Кітчина (3-4 роки). Матеріальною основою малих циклів є процеси, що відбуваються у сфері грошових відносин (криза сфери грошового обігу і криза сфери кредиту).

2. Середні цикли – цикли Вугляра (7-11 років). Матеріальною основою періодичності середніх циклів є необхідність оновлення основного капіталу.

3. Великі хвилі – цикли Кондратьєва (40-60 років) Матеріальною основою великого циклу є зміна базових технологій і поколінь машин, оновлення об’єктів інфраструктури.

Політика стабілізації (антикризова політика) це доходи держави, спрямовані на згладжування коливань в економіці.

Існує два типи політики стабілізації: політика здержування (стримування) і політика експансії.

1. Політика здержування – це діяльність держави, спрямована на обмеження сукупного политу і здійснюється на фазі піднесення.

2. Політика експансії – це діяльність держави, спрямована на розширення сукупного попиту і здійснюється на фазі рецесії.

11 Вопрос.

Безробітні – це люди, що не мають роботи, але здатні працювати, готові працювати і шукають роботу.

Форми безробіття :

1. Фрикційне безробіття – пов’язане з пошуками та очікуваннями роботи з боку тих, хто шукає роботу вперше або бажає змінити роботу на кращу.

2. Структурне безробіття – пов’язане з змінами попиту на товари та у технології виробництва.

3. Циклічне безробіття – це безробіття, пов’язане зі складом в економіці.

Причини безробіття.

1. За класичною теорією безробіття викликане надто високою заробітною платою (закон пропозиції).

2. За кейнсіанською теорією безробіття виникає через недостатній сукупний попит (економічний цикл).

Закон А.Оукен: якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень на 1%, відставання фактичного ВВП від потенційного його обсягу становить 2,5%.

12 Вопрос.

Інфляція – це перевантаження сфери обігу грошового масою, незабезпеченою матеріальними цінностями, що породжує (визиває) знецінення грошової одиниці і відповідно зростання товарних цін.

Причини інфляції.

Зовнішні фактори:

1). Інтернаціоналізація зв’язків між країнами, яка посилає роль зовнішніх факторів у розвитку інфляції.

2). Падіння курсу національної грошової одиниці по відношенню до валют інших країн.

3). Світові економічні кризи.

4).Стан платіжного балансу країни, її валютна та зовнішньоторгова політика.

Внутрішні фактори:

1).Дефіцит державного бюджету.

2). Мілітаризація економіки (збільшення видатків бюджету, збільшення споживчого политу з боку зайнятих в оборонній промисловості).

3). Витрати на соціальні потреби, які не відповідають ефективному розвитку країни.

4). Цінові (інфляційні) очікування населення.

Показники інфляції.

1) індекс цін ;

2) темп (рівень) інфляції :

де π –темп інфляції

– індекс цін у поточному році

– індекс цін у попередньому році

3) „Правило величини 70”

Соціально – економічні наслідки інфляції

1). Виникає криза взаємних неплатежів.

2). Ускладнюється планування (довгострокове) фірм та домогосподарств.

3). Ефект інфляційного оподаткування (ефект Танзі–Олівера).

4). Високі ціни приводять до зниження конкурентоспроможності національних товарів.

5). Зростає Полит на більш стабільну іноземну валюту.

6). Знижується реальна вартість заощаджень, накопичених у грошовій формі.

13 вопрос. Інфляція – це перевантаження сфери обігу грошового масою, незабезпеченою матеріальними цінностями, що породжує (визиває) знецінення грошової одиниці і відповідно зростання товарних цін.

Види інфляції :

1. Залежно від розмірів державного втручання розрізняють відкриту (явку) та приховану (подавлену) інфляцію.

Відкрита інфляція діє в умовах вільних цін і виявляється у зростання загального рівня цін. Відкрита інфляція є характерного для ринкової економіки.

Прихована інфляція діє в умовах негнучких, фіксованих цін і виявляється у вигляді зниження якості товарів і послуг та у розвитку товарного дефіциту. Характеризує централізовану економіку.

2. Залежно від об’єкту дослідження виділяють регіональну, національну та світову інфляцію.

3. Залежно від співвідношення розрізняють імпортовану та експортовану інфляції.

4. Залежно від точності прогнозу розрізняють очікування (прогнозування) інфляцію та непередбачувану (не прогнозовану) інфляцію. Особливу школу непередбачувана інфляція завдає кредиторам, верствам населення з фіксованими доходами, власникам заощаджень.

5. Залежно від темпів зростання цін розрізняються: помірку (до 10% на рік), галопуючу (від 10 % до 200% на рік) та гіперінфляцію (по над 200% на рік).

6. Залежно від факторів, що породжують інфляцію, виділяють інфляцію попиту та пропозиції.

Інфляція политу виникає в умовах повної зайнятості та повної завантаженості виробничих потужностей. У цих умовах зростання политу не супроводжується розширенням пропорції, тому ціни зростають.

Інфляція витрат (пропозиції) проявляється у зростанні витрат виробництва, які випереджають зростання реального доходу та продуктивності праці.

14 вопрос. Сукупний Полит (АD) – це величина обсягу продукції, яку готові купити макроекономічні суб’єкти за кожного можливого рівня цін(Р).

Цінові фактори, що визначають сукупний попит.

1) Ефект відсоткової ставки.

2) Ефект багатства.

3) Ефект імпортних закупівель.

Нецінові фактори, що визначають сукупний попит.

1) Зміни в споживчих витратах:

1. добробут населення ;

2. очікування споживача ;

3. заборгованість споживача ;

4. податки ;

5. чисельність населення.

2) Зміни в інвестиційних витрат:

1. очікувані прибутки від інвестицій ;

2. податки з підприємств ;

3. технологія виробництва ;

4. надлишкові потужності ;

5. кон’юнктурні коливання економіки.

3) 3міни в державних витратах :

1. дохід державного бюджету ;

2. державна економічна політика.

4)Зміни у витратах на чистий експорт:

а) національний дохід інших країн;

б) валютні курси.

15 вопрос. Сукупна пропозиція (AS) – це обсяг товарів та послуг, який фірми готові виробляти та продавати протягом року за кожного рівня цін.

Класична модель описує поведінку економіки у довгостроковому періоді. Аналіз сукупної пропозиції базується на наступних умовах:

1) обсяги виробництва залежать від обсягів ресурсів та рівня технологій і не залежать від рівня цін;

2) зміни обсягів ресурсів та технологій відбуваються повільно;

3) економіка функціонує в умовах повної зайнятості факторів виробництва, отже, обсяг випуску дорівнює потенційному;

4) ціни та заробітна плата гнучкі, їх зміни підтримають рівновагу на ринках.

Кейнсіанська модель розглядає функціонування економіки у короткостроковому періоді. Аналіз сукупної пропозиції базується на наступних умовах:

1) економіка функціонує в умовах неповної зайнятості ресурсів, підприємці можуть додатково залучати трудові ресурси без збільшення рівня оплати праці та цін на продукцію;

2) ціни та номінальна заробітна плата досить жорсткі та повільно реагують на ринкові коливання;

3) реальні величини ( обсяг зайнятості, обсяг випуску ) – рухомі та реагують на ринкові коливання.

16 вопрос. Три варіанти макрорівноваги.

1. Якщо сукупний попит змінюється в межах кліксіанського відрізку, то зростання попиту приводить до зростання реального обсягу національного виробництва і зайнятості при сталих цінах.

2. Якщо сукупний попит зростає на проміжному відрізку, це призводить до зростання реального обсягу національного виробництва, рівня цін та зайнятості.

3. Якщо сукупний попит зростає на класичному відрізку AS, це призводить до інфляційного зростання цін та номінального ВНП при незмінному обсязі реального ВНП ( оскільки він не може зростати за межі рівня „повної зайнятості”)

17 вопрос. Споживання – це частина доходу домогосподарств, яку вони витрачають на придбання споживчих товарів та послуг.

На основі гіпотези абсолютного доходу Дж. М. Клінс у роботі „Загальна теорія зайнятості, процента та грошей„ висунув „основний психологічний закон” – споживання домашніх господарств залежить від абсолютної величини поточного доходу і зростає з його збільшенням, але не так швидко, як дохід.

С = f (Y)

Простіша функція споживання має наступний вигляд :

С = а + в (Y -T) ,

де С – споживання ;

а – автономне споживання, обсяг якого не залежить від використовуваного доходу (за рахунок займів, у борг, за рахунок заощаджень, субсидій) ;

Y – величина доходу ;

T – податкові відрахування ;

в – гранична схильність до споживання.

Графічно функція споживання має вигляд :

18 вопрос. Заощадження (S) – це несложена частина доходу.

S = f (Y)

Якщо все, що не споживається, заощаджується, тому простіша функція заощаджень має вигляд :

S = (Y – T) – C = (Y – T) – (а + в (Y – T)) =

= (Y – T) – а – в (Y – T) = –а + (1– в) (Y – T)

S ) = –а + (1– в) (Y – T)

1– в – гранична схильність до заощадження

Графік заощаджень має такий вигляд :

Чинники споживання та заощадження :