2. У практиці вищих навчальних закладів широко використовуються завдання студентам для самостійної роботи, що передбачає складання:

- кросвордів з теми;

- переліку визначень ключових понять курсу з посиланням на джерела; - анотування статей ( декілька з однієї теми ), книги або розділу, що тісно пов’язані з темою;

- написання рефератів і доповідей за визначеними викладачем темами;-- групові завдання, що передбачають розв’язання або підготовку проблемних ситуацій.

Найпростіша форма – реферат – це доповідь на певну тему, що включає огляд наукових та інших джерел з обраної теми або виклад змісту наукової роботи. Важливо зазначити, що у рефераті необхідно не лише висвітлити відповідну наукову інформацію, а й показати своє ставлення до неї.

Основні вимоги до реферату:

- повнота відображення змісту статті чи кількох праць за темою;

- відповідність основних тез і положень, виділених реферуючим, змістові статті;

- визначення методики, яку автор обраної для реферування статті використовує, щоб розв’язати проблему;

- відповідність висновків автора поставленим завданням.

Тези – це стислі, лаконічно сформульовані основні положення доповіді, повідомлення тощо. Вони включають виклад основних думок праці від початку до кінця, а не лише її дослідницької частини. У тезах однією-двома фразами обґрунтовують тему, викладають історію питання, методику дослідження та його результати. Окремі положення в тезах мають бути пов’язані між собою логічно.

У професійній підготовці майбутнього педагога важливу роль відіграють такі форми науково-дослідної роботи, як курсова, дипломна, магістерська роботи.

Орієнтовна тематика курсових, дипломних, магістерських робіт розробляється викладачами відповідної кафедри. Ознайомившись з тематикою наукових робіт, студент має можливість самостійно обрати тему дослідження, а також запропонувати власну тему з обґрунтуванням її актуальності.

Серед вимог до змісту наукової роботи слід відзначити наступні:

• актуальність теми,

• відповідність сучасному стану проблеми та перспективам їх розвитку, практичним завданням;

• опрацювання і критичний аналіз видань (монографічних, довідкових, періодичних, методичних) з даної проблеми;

• характеристика історії досліджуваної проблеми;

• чітка характеристика предмета, мети, методів дослідження, опис та аналіз педагогічних фактів, узагальнення результатів, їх обґрунтування, висновки, практичні рекомендації.

У науковій літературі підкреслюється, що правильно поставлена проблема є передумовою успіху її вивчення.

Щоб перейти від практичного завдання до наукової проблеми, необхідно виконати два процеси:

а) визначити, які наукові знання потрібні, аби вирішити практичне завдання;

б) встановити, чи є для цього необхідні наукові знання.

Звідси випливає, що наукова проблема не висувається довільно, а є результатом глибокого вивчення практики та наукової літератури.

Пошук педагогічної проблеми – досить складне завдання, однак кожен студент повинен знати, де і як виникає проблема, вміти доводити її актуальність та своєчасність.

Структура огляду літератури може бути орієнтовно такою:

-літературні джерела, що висвітлюють історію розвитку проблеми;

-теоретичні роботи, які повністю присвячені темі;

-роботи, які розкривають проблему частково;

-короткий висновок про ступінь висвітленості в науковій літературі основних аспектів теми.

У наукових роботах застосовуються як теоретичні ( вивчення науково-методичної літератури з проблеми дослідження, державних документів), так і емпіричні методи ( спостереження, опитування, анкетування ).

Науково-педагогічне дослідження повинно включати якісний аналіз явищ, що вивчається, а й кількісний вимір отриманих експериментальних результатів, який підвищує ступінь вірогідності та об’єктивності їх оцінки. Для практичного здійснення розрахунків необхідно: чітко визначити складові педагогічного процесу, які можуть бути зафіксовані у певних одиницях вимірювання (балах, кількості відповідей, виконаних завдань, витраченого часу, подій, що відбулися тощо); розробити експериментальну методику, яка стимулює відповідні дії досліджуваних ( тести, опитувальні листки ); отримати результати експерименту і надати їм зручного для обчислення вигляду ( таблиці, графіки ); обрати доцільний для певного педагогічного явища спосіб розрахунків ( відсотки, середнє значення характеристик, межі відхилень від середніх значень); подати кількісні результати у формі, що забезпечує можливість єдності якісної та кількісної оцінок.

Кожний майбутній педагог повинен оволодіти методами кількісної характеристики педагогічних явищ, оскільки вони дають можливість глибше пізнати їх природу і ефективніше використовувати у професійній діяльності.

Список літератури у науковій роботі свідчить про рівень вивчення стану досліджуваної проблеми і навичок роботи з науковою літературою. Існують певні правила роботи з літературою, які треба враховувати :

- складання попереднього бібліографічного списку джерел;

- підбір публікацій;

- опрацювання публікацій.

У бібліографії кожний опис має свій порядковий номер і починається з нового рядка. Список використаної літератури краще розміщувати в порядку згадування наукових джерел у тексті за їх наскрізною нумерацією або в алфавітному порядку за прізвищами автора, першого з авторів, а також за заголовками.

Насамкінець зазначимо, що наукова робота студентів стає невід’ємною складовою частиною учасників навчально-виховного процесу у вищих закладах України. Її результати сприяють вдосконаленню навчального процесу, створюють сприятливі умови для ефективної підготовки конкурентноспроможних, висококваліфікованих фахівців.