3.Вплив батьківського виховання на розвиток інтернет-залежності у дітей.

Існує чотири типи виховання.

1. Авторитарний.

2. Індиферентний.

3. Дозволяючий.

4. Авторитетний.

Авторитарний.

Батьки не приймають до уваги почуття дитини. Не заглиблюються у її внутрішній світ (не цікавляться мотивами, бажаннями дитини). Їх цікавить дисципліна та суворе виконання правил. Відповідно, у стосунках між батьками і дитиною мало милості, любові, прощення. Присутня лише сувора дисципліна й беззаперечна слухняність. Дорослих майже не цікавить питання, чому дитина поводила себе так чи інакше. Вони вважають себе володарями світу дитини, володарями її життя. Сперечатися з ними заборонено. Такий тип виховання призводить до часто не очевидних психологічних (діти залякані, не мають своєї точки зору, волі, бояться що-небудь зробити) та психічних відхилень. Результат: комплекси , страхи, сумніви, розчарування, болі, з якими дитина йде в доросле життя. Діти скуті, замкнуті, холодні. Виростають непристосованими до життя у суспільстві. Їм важко брати на себе відповідальність, важко входити в контакт із людьми. Через те, що їм важко будувати відносини з людьми, вони живуть у постійному страсі, емоційній закомплексованості і внутрішній скуті.

Індиферентний(байдужий).

Низький рівень задоволення потреб і низькі вимоги до дітей. Це теж "калічить" дітей. До дитини не ставлять вимоги. Дитина має повну свободу у діях. Вона робить, що заманеться, що їй сподобається, притому не маючи ніяких обмежень у житті. Немає меж, немає заборон, правил і порядку. А якщо не має правил, то можна робити все. З такої дитини виростає егоїст. Людина, яка вважає, що все дозволено - гордовита людина. Разом із тим, батьки не задовольняють потреби дитини. Коли дитина щось потребує - батькам ніколи або все одно.

Паралельно з егоїзмом, гордістю, пихатістю зростає злоба, ненависть до старших. Потім ці діти виростають і ненавидять своїх батьків, бо останні постійно були зайнятті або просто байдужі. Всередині діти почувають себе відкинутими, самотніми, непотрібними, закомплексованими. Вони вдаються до різних форм поведінки, щоб приховати ці комплекси: агресія, бунт, ремствування, вияв надмірних емоцій, намагання щось довести, з метою відчути себе повноцінними та чогось вартими. Діти звикли до того, що все доступно, все є досяжне і їм всі зобов'язані. Коли ж приходять у суспільство, то розуміють, що далеко не все так просто і красиво. І коли зіштовхуються з обмеженнями, правилами, і заборонами - ламаються. Таким дітям не вистачає посидючості, цілеспрямованості і характеру. Через те, вони часто розчаровуються, адже не звикли протистояти труднощам. Тому, такі діти не вміють іти до кінця та боротися. Все у них валиться, руйнується, адже вони мало докладають зусиль і старанності.

Дозволяючий.

Здатність задоволення потреб - висока. Здатність вимог - низька. Це принцип "Роби, що хочеш". У результаті дитина росте "ватна". Забагато турботи з боку батьків і дитина "вилазить на голову". Для цієї дитини батьки нічого не варті, вона їх не цінує. Це майбутній самовдоволений хам. Виростає "безхребетний егоїст", який думає, що весь світ крутиться навколо нього і всі йому боржники. Немає поняття комусь щось зробити. Все часто через "хабар", і в усьому шукається лише вигода. Така особистість маніпулює батьками і використовує їх у досягненні своїх цілей.

Авторитетний.

Високий рівень вимог з боку батьків. І одночасно з тим, висока здатність задовольняти потреби дитини. Дитина сприймається батьками як особистість, що має свою думку, свої почуття і переживання. Батьки свідомо намагаються враховувати індивідуальні особливості дитини при її вихованні. Якщо щось трапилось, перше, що прагнуть зрозуміти батьки - це причину. Виходячи з цього роблять висновки і встановлюють правила. Дорослі обов'язково встановлюють для дитини кордони, обмеження. Але за рамками цих меж дитина вільна і чітко знає, що саме це можна і робить той чи інший вчинок спокійно і з радістю. Адже вона знає, що в неї є свобода у прояві почуттів, емоцій, в її діях та імпровізаціях.

Таким чином відбувається виховання особистості та індивідуальності.

Батьки, у свою чергу, постійні у дотриманні своїх правил. Вони намагаються вживатися у внутрішній світ дитини, рахуються з її почуттями та намірами.В результаті діти виростають з відчуттям захищеності і впевненості, без комплексів і страхів та вміють досягати свої цілі. Батьки допомагають і підказують, але вибір дитина вчиться робити сама. У дитини виховуються воля, характер, цілеспрямованість. До того ж, діти поважають батьків, які для них є авторитетом.

.