За ефекторного ознакою умовні рефлекси діляться на наступні:

1. Автоматичні рефлекси, утворені при поєднанні умовних подразників з безпосереднім впливом різних хімічних подразників на нейрони великих півкуль і підкіркових центрів через кров.

2. Секреторні рефлекси (слиновидільні рефлекси, відділення шлункового і підшлункового соків). Фізіологічне значення цих рефлексів полягає в підготовці органів травного каналу до травлення до надходження в нього їжі, що сприяє процес) травлення.

3. Моторні рефлекси скелетних м’язів. При виробленні умовних харчових рефлексів крім секреторного компонента харчової реакції реєструвався і її руховий компонент — жування, ковтання їжі.

4. Серцеві та судинні рефлекси. В. М. Бехтерєв розробив спосіб вивчення умовних серцево-судинних рефлексів у людини. Серцеві умовні рефлекси вперше утворив А. Ф. Чалий (1914). Вони формуються як компонент секреторних і рухових умовних рефлексів, але, як правило, виявляються раніше умовної секреторної і рухової реакції (У. Гентт, 1953). Можна виробити умовний рефлекс на уповільнення серцебиття при натисканні на очне яблуко. І. С, Цитович, (1917) виробив умовні сосудодвігательниє рефлекси. Для їх вивчення застосовується плетизмографія і електрокардіографія. У дітей утворені умовні моторно-кардіальні рефлекси зміни роботи серця при русі (В. І. Бельтюков, 1958). Утворені умовні рефлекси на стійке підвищення кров’яного тиску (гіпертонію) (У. Гентт, 1960; С. А. Акопян, 1961.

5. Умовно-рефлекторні зміни дихання та обміну речовин у людей і тварин були вивчені співробітниками В. М. Бехтерева, Е. І. Синельникова і К. М. Бикова, які справили великі дослідження умовно-рефлекторних змін легеневої вентиляції і газообміну при м’язовій роботі та інших умовах.

6. Умовно-рефлекторні зміни імунітету. С. І. метальників (1924) виробив умовний рефлекс на освіту в крові антитіл при збігу умовного подразника з введенням в організм чужорідного білка або убитої бактеріальної культури. А. О. Долін і В. Н. Крилов утворили умовний рефлекс на аглютинацію (1951).І. В. Завадський виробив умовний рефлекс на лейкоцитоз у здорових людей (1925).

4. Рефлекси - це відповідні реакції організму на зовнішні і внутрішні подразники. Рефлекси бувають безумовні і умовні.

Безумовні рефлекси - вроджені, постійні, спадково передаються реакції, властиві представникам даного виду організмів. До безумовних відносять зіничний, колінний, ахилові та інші рефлекси. Деякі безумовні рефлекси здійснюються тільки в певному віці, наприклад в період розмноження, і при нормальному розвитку нервової системи. До таких рефлексів відносять смоктальні і рухові, які є вже у 18-тижневого плоду.

Безумовні рефлекси є основою вироблення умовних рефлексів у тварин і людини. У дітей з дорослішанням вони переходять в синтетичні комплекси рефлексів, що збільшують пристосовність організму до умов зовнішнього середовища.

Умовні рефлекси - пристосувальні реакції організму, які є тимчасовими і суворо індивідуальними. Вони виникають у одного або декількох представників виду, які були піддані навчанню (дресируванню) або впливу середовища. Вироблення умовних рефлексів відбувається поступово, за наявності певних умов середовища, наприклад повторюваності умовного подразника. Якщо умови вироблення рефлексів постійні з покоління в покоління, то умовні рефлекси можуть стати безумовними і успадковуватися в ряду поколінь. Прикладом такого рефлексу може служити розкривання дзьоба сліпими і неоперених пташенятами у відповідь на струс гнізда птахом, прилетающей їх годувати.

Проведені І. П. Павловим численні досліди показали, що основу вироблення умовних рефлексів складають імпульси, що надходять по аферентні волокнах з Екстер-або інтерорецептори. Для утворення їх необхідні наступні умови:

а) дія індиферентного (в майбутньому умовного) подразника повинно бути раніше дії безумовного подразника (для оборонного рухового рефлексу мінімальна різниця в часі дорівнює 0,1 с). При іншій послідовності рефлекс не виробляється або буває дуже слабким і швидко згасає;

б) дія умовного подразника протягом якогось часу повинно поєднуватися з дією безумовного подразника, тобто умовний подразник підкріплюється безумовним. Таке поєднання дії подразників слід повторювати неодноразово.

Крім того, обов'язковою умовою вироблення умовного рефлексу є нормальна функція кори великих півкуль, відсутність хворобливих процесів в організмі і сторонніх подразників. Інакше, крім вироблюваного підкріплюваного рефлексу, буде виникати ще й орієнтовний рефлекс, або рефлекс внутрішніх органів (кишечника, сечового міхура та ін.)

Механізм утворення умовного рефлексу.Чинний умовний подразник завжди викликає слабкий осередок збудження у відповідній зоні мозкової кори. Приєднався безумовний подразник створює у відповідних підкіркових ядрах і ділянці кори великих півкуль другий, більш сильний осередок збудження, який відволікає на себе імпульси першого (умовного), більш слабкого подразника. В результаті між вогнищами збудження кори великих півкуль виникає тимчасова зв'язок, при кожному повторенні (тобто підкріпленні) цей зв'язок стає більш міцною. Умовний подразник перетворюється в сигнал умовного рефлексу.

5. Метод умовних рефлексів — метод дослідження ВНД. І. П. Павлов звернув увагу на те, що діяльність вищих відділів головного мозку не тільки пов'язана з прямим впливом подразників, які мають біологічне значення для організму, а й залежить від умов, які супроводять ці подразнення. Наприклад, у собаки слиновиділення починається не лише тоді, коли їжа потрапляє в рот, а й при вигляді, запахові їжі, як тільки вона побачить людину, яка завжди їй приносить їжу. І. П. Павлов пояснив це явище, розробивши метод умовних рефлексів. За методом умовних рефлексів він проводив досліди на собаках з фістулою(стомою) вивідного протоку привушної слинної залози. Тварині пропонували два подразника: їжа — подразник, який має біологічне значення і викликає слиновиділення; другий — індиферентний для процесу живлення (світло, звук). Ці подразники поєднували в часі так, щоб дія світла (звуку) на кілька секунд випереджала приймання їжі. Після ряду повторень слина починала виділятися при спалах лампочки і відсутності їжі. Світло (індиферентний подразник) назвали умовним, оскільки він є умовою, за якої проходило приймання їжі. Подразник, який має біологічне значення (їжа) назвали безумовним, а фізіологічну реакцію слиновиділення, яка відбувається внаслідок дії умовного подразника — умовним рефлексом.

Щоб з'ясувати механізм утворення умовних рефлексів, використовують часткове виділення певних частин кори великого мозку та реєстрацію електричної активності різних мозкових структур під час дії безумовного і умовного подразників.

І. П. Павлов вважав, що при одночасній дії на два різні аналізатори в різних чутливих ділянках півкуль великого мозку виникає збудження, а з часом, між ними утворюється зв'язок. Наприклад, при спалахуванні лампочки і підкріпленні цього подразника їжею виникає збудження в кірковій частині зорового аналізатора, що знаходиться в потиличній ділянці кори і збудження харчового центра кори півкуль великого мозку — тобто в обох кіркових центрах (зоровому і харчовому), між якими утворюється нервовий зв'язок, який при багаторазовому поєднанні в часі цих подразників стає міцним.

При умовних рефлексах, як і при безумовних, має місце зворотна афференція, тобто сигнал про те, що відбулась умовнорефлекторна реакція. Вона дає можливість ЦНС оцінити поведінкові акти. Без такої оцінки неможливе тонке пристосування поведінки до постійно змінних умов середовища.

Дослідження тварин, в яких видаляли ділянки кори, показало, що в цих тварин можна виробити умовні рефлекси. Отже, умовні рефлекси формуються внаслідок взаємодії кори великого мозку і підкіркових центрів. Структура рефлекторної дуги умовного рефлексу має складний характер. Так, в утворенні складних поведінкових реакцій кора має провідне значення, а при формуванні вегетативних умовних рефлексів кора і підкіркові структури відіграють однакову роль. Доведено, що руйнування сітчастого утвору затримує утворення умовних рефлексів, а подразнення його електричним струмом прискорює їх утворення. Які існують сигнали умовного рефлексу? Умовним подразником може стати будь-які зміни в навколішньому середовища або внутрішнього стану організму,якщо вони:

самі не викликають безумовного рефлексу тобто байдужі.

їхня сила достатня,щоб викликати безумовний орієнтувальний рефлекс.

Наприклад звуки,світло,кольори,запахи,смакові речовини,дотик,тиск,тепло,холод,положення тіла в просторі - усі ці та інші 'індиферентні'подразники при їхньому поєднанні з безумовним подразником та за умови достатньої сили стають сигналами,що викликають той чи інший безумовний рефлекс.