1. Вивчення і аналіз теоретичних та методологічних засад історичної праці. Методика досліджень.

2. Аналіз проблематики, яка досліджується.

3. Характеристика джерелознавчої бази роботи.

1. Методологією, якою користувалися середньовічні історики, був провіденціалізм – розуміння причин суспільних подій як прояв воли бога, а їх сутності – як наперед визначеного наміру бога (провидіння). Саме тому літописець часто говорить про різного роду “знамення”. Так, наприклад, описуючи похід князя Ігоря на Візантію у 941 році, літописець описує з якою жорстокістю діяли руські воїни: вони палили села, монастирі, церкви, вбивали полонених (“растинаху”), розставляли їх як мішені і стрілами розстрілювали. Однак підійшли свіжі сили греків і після жорстокої битви перемогли руське військо. А потім, коли останнє помістилося в лодки – проти нього було використано загадковий вогонь, при допомозі якого спалили кораблі руські. Цей вогонь сприйнявся руськими військами “наче блискавка небесна”.

При осаді Корсуня, Володимиру одним з міщан (Анастасом) була послана стріла з надписом в якому повідомлялося, що на сході є криниця, вода з якої по трубі тече в город. Це також сприймалося як знак божий.

Методика: укладу ПВЛ закидають некритичне ставлення до джерел. Це не зовсім так: “Інші, не знаючи, кажуть, що Кий був перевізником”... “Коли б Кий був перевізником, то не ходив би, до Царг-града”. Кий, Щек, Ходив + Либідь . який перевізник? – Ні князь – про місце Хрещення Володимира: розглядає різні версії “Ті, що не знають цього, говорять ніби Володимир хрестився у Києві, а другі – що в Василеві, а ще інші по-іншому говорять”. Однак автор доводить, що Володимир Хрестився у Корсуні.

2.Проблеми, які розглядаються в ПВЛ: означив сам автор: “Сє єсть ПВЛ откуду есть пошла русская земля и кто в Києве нача первин княжити и откуду русская земля стала есть”.

• про походження слов’ян – народу руського;

• про походження держави.

За основу береться біблійна версія про легендарний потом Ноя і поділ світу серед ноєвих синів Сх.. слов’яни пішли, на думку літописця від Афета і жили спочатку на Дунаї (“де сьогодні землі Болгарська і угорська”).

• далі – про розселення сх.. слов’янських племен і їх сусідів.

Вступ.

• Утворення держави – варязька теорія.

3. Джерелами ПВЛ були: 1) більш ранні історичні твори, зокрема Найдавніший Київський Літописний звід (бл.1039 р., Св. Софія). Перший Києво-Печерський звід (до 1073 р події описані Никоном). Другий Києво-Печерський або Початковий звід (до 1093 р. події) г. Договори Русі з греками 907, 911, 971 рр., тощо. 3) билини ;4)(життєписи святих).

Джерелами є також і фольклор як прояв народної сміхової культури.

“Київський літопис”. “Повість врем’яних літ”, “Київський літопис” і “Галицько-Волинський літопис” були поміщені у Іпатівському списку і отримали назву Іпатського літопису – від місця його зберігання. Однак цей літопис має і свою власну назву – “Літописець руский” – “Літопис руський”, яка написана на першій сторінці оригіналу. Саме під такою назвою з’явилася книга у видавництві “Дніпро” у 1989 року. Підготував літопис до друку Л.Є.Махновець – відомий дослідник давньоруських літописів.

“Київський літопис” (“К.Л”) охоплює події наступних 80-ти років: з 1118 по 1200 рік.

1. Як і всі літописи. Київський написаний на основі провіденціалізму. Тому причини подій, пояснення причин зводиться до промислу божого. Так, наприклад, описуючи перемогу Ізяслава Мстиславовича над Святославом Всеволодовичем і зайняття ним київського столу, літопис зазначає: “Це ж усе діється за пособництвом божим, і силою чесного хреста, і заступництвом святого (архангела) Михайла, і молитвами святої богородиці”.

Описуючи перемогу руських військ над половцями у 1184 р. у літописі читаємо: “Половці ж, побачивши військо, що сильно йшло на них, побігли, гнані гнівом божим і святої богородиці” (с. 333).

2. “Київський літопис” являє собою літописний звід, до якого ввійшли частини з втрачених чернігівського і галицько-переяславського та Володимир-Суздальського літописів. Крім того, в основу його лягли окремі короткі хронікальні записи; а також такі твори, як опис про долю князя Ізяслава Мстиславовича (1146 р.), опис про забиття киянами князя ченця Ігоря Чернігівського (1147 р.) та інші.

3. Поряд з подіями загально-руського характеру. К.л. детально про спеціально – київські події, про життя князів, факти з життя церковного.

Особливо докладно і з явною симпатією до Ізяслава Мстиславовича, спиняється літописець на подіях 1146-1154 років у Києві. Детально описані також події 1175-1185 рр. , боротьба з половцями і знаменитий похід сіверських князів на половців, оспіваний в “Слові о полку Ігоревім”.

Закінчується літопис похвалою князю Рюрику з нагоди замурування стіни у Видубецькім монастирі.

У розповіді про смерть переяславського князя Володимира Глібовича зазначається, що всі переяславці плакали: “О нем же Украина много постока”.

Перша згадка назви “Україна” у відношенні до південно-руських земель (Переясл і Київ).

“Україна Галицька” – у 1189 р.