2. Форми розрахунків між юридичними особами-резидентами і нерезидентами під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності за торговельними операціями

Основні форми міжнародних розрахунків: документарне інкасо, документарний акредитив, банківський переказ.

Крім того, здійснюються розрахунки з використанням векселів. А також такі способи розрахунків, як авансові та за відкритим рахунком. З міжнародними розрахунками тісно пов'язані гарантійні операції банків за окремими формами розрахунків (наприклад аванс, відкритий рахунок). Вони виступають додатковою формою забезпечення виконання зовнішньоторговельними партнерами зобов'язань, взятих на себе за контрактом.

На вибір форми міжнародних розрахунків впливає ряд факторів:

1. вид товару, який є об'єктом зовнішньоторговельної угоди (наприклад, форми розрахунків відрізняються при поставках машин і обладнання, при торгівлі продовольчими товарами);

2. при поставках деяких товарів - деревини, зерна - застосовуються традиційні форми, ефективність яких підтверджена практикою;

3. наявність кредитної угоди;

4. платоспроможність і репутація контрагентів за зовнішньоекономічними угодами, які визначають характер компромісу між ними;

5. рівень попиту і пропозиції на даний товар на світових ринках.

Документарне інкасо - це доручення своєму банку про інкасування певної суми, що належить отримати від покупця проти вручення пакета документів (на відміну від чистого інкасо, яке не передбачає здійснення платежу проти документів). Види і кількість примірників таких документів мають визначатися вимогами країни-імпортера. Якщо цих даних немає у зовнішньоторговельному контракті, то експортер повинен завчасно з'ясувати ці питання у консульському представництві країни-імпортера.

До таких документів можуть належати:

- термінова тратта (переказний вексель) або тратта на пред'явника;

- коносамент або інший транспортний документ;

- комерційні рахунки-фактури або інвойс тощо.

Розрахунки у формі інкасо дають основні переваги імпортеру, зобов'язання якого полягає в здійсненні платежу під товарні документи, які дають йому право на товар, без необхідності заздалегідь відволікати кошти із свого обороту. Крім того, за згодою з експортером, може бути надана можливість інспектування товару.

Дана форма надає і певні переваги для експортера: документарне інкасо менш ризиковане, ніж розрахунки банківським переказом, оскільки документи не переходять у розпорядження імпортера до здійснення ним платежу чи акцепту тратти. Крім того, важливою перевагою є простота здійснення операції та відносно невеликі витрати на проведення розрахунків за допомогою документарного інкасо.

З іншого боку, інкасова форма розрахунків має і суттєві недоліки для експортера.

1) експортер ризикує, адже його операція пов'язана з можливою відмовою імпортера від платежу у випадку погіршення кон'юнктури ринку або фінансового стану платника;

2) є значний розрив у часі між надходженням валютної виручки за інкасо і відвантаженням товару, особливо у разі тривалого транспортування вантажу.

Використання документарного інкасо є доцільним:

1. за наявності стабільних відносин між контрагентами, коли готовність та спроможність імпортера здійснити платіж не викликає жодних сумнівів;

2. за стабільних політичних, економічних та правових умов у країні імпортера;

3. коли міжнародному платіжному обігу країни імпортера не заважають чи не загрожують валютний контроль та валютні обмеження тощо.

Як доповнення до інкасової форми розрахунків можуть використовуватися іменні чеки в іноземній валюті

Документарний акредитив - це письмове зобов'язання банка емітента на прохання клієнта-імпортера здійснити платіж експортеру, або акцептувати його переказний вексель у межах відповідної суми і терміну і проти передбачених документів.

Умови та порядок проведення розрахунків за акредитивами передбачаються в зовнішньоекономічному договорі (контракті) між бенефіціаром і заявником.

За документарним акредитивом банк-емітент, діючи на прохання і відносно до інструкцій клієнта-імпортера (заявника акредитива) або від свого імені:

- надає повноваження іншому банкові здійснити такий платіж, оплатити й акцептувати переказні векселі (тратти);

- надає повноваження здійснити платіж (купити або дисконтувати) іншому банкові - проти передбачених документів, якщо дотримані всі умови акредитива.

Якщо у виконуючого банку і банку-емітента немає взаємних кореспондентських рахунків, то в розрахунках бере участь третій (рамбурсний) банк, в якому відкриті кореспондентські рахунки названих банків.

Використання акредитивної форми у міжнародних розрахунках доцільно у таких випадках:

1. коли між експортером та імпортером укладаються перша угода чи угоди на великі суми і тривалі терміни комерційного кредиту, або ж угоди з імпортерами країн, які перебувають у складному економічному становищі і для яких характерні низька культура оплати;

2. кредитоспроможність покупця викликає сумнів;

3. наявні валютні й інші обмеження у країні імпортера тощо.

Банківський переказ - просте доручення комерційного банку своєму банку кореспонденту сплатити певну суму грошей на прохання і за рахунок переказувача іноземного отримувача (бенефіціара). При цьому комерційні документи (рахунки-фактури, транспортні та інші) спрямовуються за цієї форми розрахунків від експортера імпортеру напряму, минаючи банки.

Банківські перекази здійснюються в безготівковій формі на підставі платіжних доручень, що адресуються одним банком іншому (іноді з використання банківських чеків або інших платіжних документів).

Платіжні доручення в іноземній валюті приймаються уповноваженим банком до виконання протягом 30 днів, починаючи з дня їх оформлення (день оформлення не враховується).

Найбільш поширеними серед українських банків засобами передавання платіжних доручень іноземним банкам-кореспондентам є телекс та - S.W.I.F.T.: уповноважені банки переказують кошти в іноземній валюті за дорученнями суб'єктів господарської діяльності на основі заяви на переказ та копії зовнішньоекономічного договору.

У функцію банків входить лише переказування коштів з рахунку переказовідправника (імпортера) на рахунок переказоотримувача (експортера), і вони не несуть відповідальності за факт поставки товару чи передання документів імпортеру.

Авансові розрахунки найвигідніші для експортера, оскільки оплата товарів здійснюється імпортером до їх відвантаження, а інколи - навіть до їх виробництва. Якщо імпортер заплатив за товар авансом, він кредитує експортера. Також практикується частково авансовані платежі.

Розрахунки за відкритим рахунком. Сутність такого способу платежу полягає в періодичних платежах імпортера певних сум на користь експортера після одержання товару Такі розрахунки є вигідними для імпортера, оскільки він здійснює подальшу оплату одержаних товарів, що фактично є кредитуванням імпортера (комерційний кредит) без нарахування відсотків і означає довіру до нього з боку експортера. Тому, ця форма розрахунків звичайно застосовується лише на умовах взаємності, коли контрагенти навперемінно виступають у ролі продавця і покупця, при цьому невиконання зобов'язань імпортером тягне за собою призупинення товарних поставок експортером. Для експортера ця форма розрахунків менш вигідна, оскільки вона не є надійною гарантією своєчасного платежу, уповільнює оборотність його капіталу, інколи викликає необхідність вдаватися до банківського кредиту. Для зниження власних ризиків експортер віддає перевагу поєднанню переказів з гарантією банку.