5. Фінансове планування та фінансова стратегія.

Метою складання фінансового плану є визначення можливих обсягів фінансових ресурсів, капіталу та резервів на основі прогнозування величини фінансових показників, до яких належать: власні оборотні засоби, амортизаційні відрахування, прибуток, податки тощо.

Фінансова стратегія узгоджується із загальною стратегією економічного розвитку корпорації. Вона розглядається як чинник за­безпечення нормального функціонування корпорації в майбутньому. Першочерговим завданням управлінців вищого рівня є розвиток кон­курентної позиції, яка конкретно визначається під час вироблення інноваційного, маркетингового, цінового, збутового, організаційного та інших напрямів стратегії. На практиці маємо випадки, коли загальні стратегічні, плани суперечать із фінансовими. Це становище пояснюється тим, що вони базуються на різних, несумісних передумовах. Загальна стратегія ґрунтується на врахуванні можливостей зміцнення та поліпшення конкурентної позиції на ринку конкретних товарів і послуг. Фінансова стратегія базується на русі капіталів. Тенденції розвитку ринків різні, тому загальна стратегія часто не може бути підтримана відповідним фінансовим забезпеченням.

На відміну від стратегії, яка визначає розвиток фінансів корпо­рації на тривалу перспективу, оперативні плани складаються на певний час (наприклад, на рік). Фінансовий план суб'єкта господарювання - це баланс його доходів і видатків. До складу доходів входять, перш за все, суми, що отримуються за рахунок стабільних джерел власних за­собів, а при необхідності - за рахунок позичених .засобів. До стабіль­них джерел доходів належать прибуток, амортизаційні відрахування, кредиторська заборгованість, відрахування в ремонтний фонд.

Метою складання фінансового плану є узгодженість доходів з необхідними видатками. При перевищенні доходів над видатками сума перевищення йде до резервного фонду. При перевищенні видатків над доходами визначається сума нестачі фінансових засобів. Ці додаткові фінансові засоби можуть бути отримані за рахунок випуску цінних па­перів, кредитів, доброчинних внесків тощо. Якщо джерело додаткових фінансових засобів вже точно відоме, то ці засоби включаються в дохідну частину, а повернення їх - в розхідну частину фінансового плану.

Розглянемо детальніше основні питання довгострокового та ко­роткострокового планування фінансів.

Довгострокове фінансове планування охоплює такі проце­дури:

1. Визначення потреби в капіталі, що дозволяє здійснити вибір кредитів, встановити терміни їх отримання і розподілити капітал на власний і залучений залежно від його рентабельності. Визначення потреби в капіталі здійснюється окремо за основними та оборотними засобами, необхідними для розширення, ремонту, модернізації, рекон­струкції та раціоналізації виробництва.

2. Розроблення плану капіталовкладень (інвестиційного плану). Дня його складання необхідно проаналізувати рентабельність і термін окупності всіх капіталовкладень. З цією метою здійснюються:

• порівняльний аналіз виробничих витрат, в межах якого зіставляються витрати на новому обладнанні і тому, що знаходиться в експлуатації;

• порівняльний аналіз прибутку, який передбачає зіставлення витрат і прибутку при використанні нового і діючого обладнання;

• порівняння рентабельності передбачає аналіз співвідношення розмірів капітальних засобів, необхідних для придбання та експлуатації нового обладнання, з додатковим прибутком, отриманим при його експлуатації;

• визначення строку окупності.

3. Довгострокове планування ліквідності балансу, яке є інформацією про фінансовий стан підприємства на тривалу перспективу. На відміну від короткотермінового фінансового планування, ос­новною метою якого є аналіз і контроль за станом ліквідності, довго­строкове планування дозволяє дотримуватися основних фінансових принципів.

Короткотермінове фінансове планування має особливе зна­чення для підприємства, оскільки дозволяє аналізувати і контролювати ліквідність з врахуванням всіх інших планів. Зарубіжний досвід свідчить, що короткострокове фінансове планування охоплює такі плани:

• річний фінансовий план (співвідношення різниці доходів з обороту та поточних витрат і виграшем (втратами) від поточної діяльності;

• фінансовий план нейтральної галузі діяльності підприємства: співвідношення різниці доходів та витрат (продаж старого обладнання тощо) з виграшем (втратами) від нейтральної діяльності;

• кредитний план;

• план капітальних вкладень;

• план забезпечення ліквідності - співвідношення суми виграшів (втрат) та наявних ліквідних засобів і резерву ліквідних засобів.

При складанні фінансових планів слід дотримуватися загальних правил фінансування:

1. Принцип фінансового співвідношення термінів ("золоте банківське правило"): використання і отримання засобів повинно відбуватися у встановлені строки, тобто капітальні вкладення з тривалими термінами окупності повинні фінансуватися за рахунок довгострокових засобів.

2. Принцип платоспроможності: планування повинно забезпечувати платоспроможність у будь-який час.

3. Принцип рентабельності капіталовкладень: для всіх капіталовкладень необхідно обирати найдешевші способи фінансування, залучати капітал можна лише у тому випадку, коли це перевищує рентабельність власних засобів.

4. Принцип збалансованості ризиків: особливо ризиковані капіталовкладення необхідно фінансувати за рахунок власних засобів.

5. Принцип пристосування до потреб ринку: важливо враховувати кон'юнктуру ринку і свою залежність від надання кредитів.

6. Принцип граничної рентабельності: вибираються ті варіанти капіталовкладень, які дають максимальну, граничну рентабельність.

Фінансове планування охоплює вироблення заходів, які слід вжити у випадку, коли відбуваються непередбачені зміни у зовнішньому середовищі, і вести подальшу підприємницьку діяльність відповідно до складених планів неможливо. Наприклад, відбувається піднесення економіки швидшими, ніж передбачалося, темпами. У та­кому випадку слід переглянути прогноз продажів та інвестицій. І на­впаки, якщо очікується спад, необхідно передбачити заходи щодо зміцнення конкурентної позиції, диверсифікації виробництва, пошуку нових ринків. Якщо такі заходи здійснити неможливо, зусилля підприємства будуть спрямовані на запобігання можливим збиткам і витратам.