4) Порушеня проникності мікробної клітини.

Цей механізм розповсюджений, в основному, серед грамнегативних бактерій, що мають зовнішню мембрану і є найменш специфічним по відношенню до різних груп антибіотиків.

Транспорт гідрофільних антибіотиків всередину мікробної клітини здійснюється через поринові канали. Ефективність транспорту (як і ефективність ефлюксу) визначає рівень природної чутливості бактерій до різних груп антибіотиків.

Проникність оболонки бактеріальної клітини до хіміопрепаратів послаблюється в результаті зменшення кількості білків-поринів і утворених ними водних каналів у зовнішній мембрані, через які дифундують препарати. При порушенні структури поринових каналів чи їх втраті ефективність транспорту антибіотиків різко знижується, що проявляється у формуванні стійкості до кількох класів препаратів.

Такий механизм резистентності може реализуватися по відношенню до бета-лактамаів, аміно-глікозидів, фторхінолонів та ін.

Антимікробні агенти з выраженою гідрофобністю (деякі пеніциліни, фторхінолони, тетрацикліни та ін.) проникають в клітину через ліпідні ділянки зовнішньої мембрани. Зміни в структурі ліпідів можуть впливати на резистентність.

Через цитоплазматичну мембрану деякі антибіотики, наприклад аміноглікозиди, проникають з допомогою спечифічних енергозалежних транспортных систем. За відсутності функціонуючих цитохромних систем електронного транспорту

припиняється перенесення в клітину аміноглікозидів. Цим пояснюється різке зниження активності аміноглікозидів в анаеробних умовах і природна резистентність до их анаеробів.

При порушенні структури поринових каналів чи їх втраті ефективність транспорту антибіотиків різко знижується, що проявляється у формуванні стійкості до кількох класів препаратів.

5) Захист мішені

Захист мішені належить до найменш вивчених механізмів резистентності. Встановлено, що бактерії здатні синтезувати білки, що запобігають зв’язуванню антибіотика з мішенню, причому відомо, що ці білки зв’язуються не з антибіотиком, а з мішенню дії і образом модифікують її. Раніше цей механізм був відомий лише для тетрациклінів, але порівняно недавно він був описаний і для хінолонів.

Способи передачі генетичної інформації

1. Вертикальний перенос генів - репедача генетичної інформації від клітини чи організму до їх потомства за допомогою звичайних генетичних механізмів

2. Горизонтальний перенос генів – це еволюційний механізм, що полягає в передачі генів між одночасно существующими организмами, а не от родителей – потомству. В основі горизонтального переносу генів лежать генетичні рекомбінації, що супровожуются переносом ДНК в одному напрямку – від донора до реципіента, при цьому передається не вся молекула, а лише невелика її ділянка, що призводить до формування частової зиготи, чи мерозиготи. Клітину, в якій відбулась рекомбінація, називають рекомбінантом.

Горизонтальний перенос генів відбувається у мікроорганізмів, що існують в подібних умовах, і можливий навіть між систематично віддаленими групами, що дозволяє швидко набувати нових якостей. Крім того, він призводить до стирання границь між групами мікроорганізмів, що належать до різних таксономічних рівнів. До 30% геному бактерій може формуватись за рахунок горизонтального переносу генів. Наприклад, у Escherichia coli 18% генів набуті таким чином..